ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" червня 2010 р. Справа № 2a-3466/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю представників: позивача - Багири О.М., відповідача - Вітенко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 34б, м.Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Приватного підприємства "Тіповіт", вул. Б.Хмельницького, 10-1, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення коштів в сумі 10195,90 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Тіповіт" про стягнення коштів в сумі 10195,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Приватне підприємство "Тіповіт" при вивільненні працівників не подав до Івано-Франківського міського центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН (план), чим порушив вимоги Закону України "Про зайнятість населення".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив. Суду пояснив, що у відповідності до наказу №3 від 28.05.2009 року працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було звільнено з роботи в зв"язку із скороченням, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Однак враховуючи помилковість видання наказу №3 від 28.05.2009 року, було видано наказ №3/1 від 20.05.2009 року та вказаних працівників звільнено відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Вважає, що оскільки звільнення відбулося за п.1 ст.36 КЗпП України підстав для подання звіту про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН (план) не було. Просив у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та вислухавши пояснення представника позивача та заперечення на позов відповідача судом встановлено, що 01.06.2009р. було звільнено: з посади палітурника - ОСОБА_5, з посади оператора комп"ютерного набору - ОСОБА_3, з посади виконавчого директора ОСОБА_4
Трудові відносини працівників з даним підприємством були розірвані 01.06.2009р., дані відносини були завершені в момент внесення відповідного запису в трудові книжки.
Заробітна плата вивільнених працівників, відповідно до довідок про заробітну плату (а.с.15-17) по ПП "Тіповіт" становить 10195,90грн.
Позивач стверджує, що в порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачем не подано до Івано-Франківського міського центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН (план).
В судовому засіданні встановлено, що наказом директора ПП "Тіповіт" від 20.05.2009 р. за №3/1 звільнено працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). Директором ПП "Тіповіт" було помилково зроблено запис в трудові книжки про звільнення останніх згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату). Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяв про звільнення від 18.05.2009 року за згодою сторін (а.с. 39 - 41), книгою реєстрації наказів (а.с.46 - 47) та копією трудової книжки ОСОБА_4 в якій є запис про звільнення за згодою сторін на підставі наказу №3/1 від 28.05.2009 року.
28.08.2009р. директором ПП"Тіповіт" надіслано на адресу Івано-Франківського міського центру зайнятості пояснення за №14/09, згідно якого доводить до відома про помилковий запис про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України в трудових книжках вказаних вище працівників.
У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
25.08.2009 року працівниками Івано-Франківського міського центру зайнятості проведено перевірку ПП "Тіповіт" щодо дотримання вимог чинного законодавства про зайнятість населення та складено відповідні акти №06/09, №07/09, №08/09.
Згідно вказаних актів, працівниками Івано-Франківського міського центру зайнятості зроблено висновок про порушення ПП "Тіповіт" вимог ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" щодо неподання звіту про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН (план). При проведенні перевірки працівниками Івано-Франківського міського центру зайнятості не було здійснено дій та невстановлено чи відбулося фактичне звільнення працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату), чи наявні накази на таке звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що директором ПП "Тіповіт" видано накази №2/2 від 18.05.2009 року та №3 від 28.05.2009 року "про заплановане вивільнення працівників, та фактичне вивільненя працівників" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату в зв"язку із реорганізацією.
20.05.2009 року директором ПП "Тіповіт" видано наказ №3/1, яким накази №2/2 від 18.05.2009 року та №3 від 28.05.2009 року визнано недійсними, що підтверджується книгою реєстрації наказів (а.с.46 - 47) та копією трудової книжки ОСОБА_4 в якій є запис про звільнення за згодою сторін на підставі наказу №3/1 від 28.05.2009 року.
Отже, фактично працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнено за наказом директора ПП "Тіповіт" №3/1 від 20.05.2009р. відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, про що зроблені відповідні записи в трудові книжки.
Вказані факти, особами, що здійснювали перевірку не встановлені, таким чином висновок щодо порушення відповідачем п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" прийнято без врахування всіх обставин, які мають значення для пийняття відповідного рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене суд вважає, що у позивача не має підстав для стягнення з відповідача штрафу за неподання Івано-Франківському міському центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників та звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки фактично вказані працівники були звільнені на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 07.06.2010 року.