Справа № 2а-2925/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бахмацького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про видворення за межі території України в примусовому порядку,-
В С Т А Н О В И В :
02.06.2010 року Бахмацький районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області звернувся до суду з адміністративним позовом про примусове видворення за межі території України громадянина Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.03.2010 року начальником СГІРФО Бахмацького РВ УМВС України в Чернігівській області старшим лейтенантом міліції Ротар А.А., спільно з дільничним інспектором міліції Бахмацького РВ УМВС лейтенантом міліції Подласою С.М., в ході перевірки приватного сектору з метою виявлення іноземних громадян, які незаконно перебувають на території України в АДРЕСА_1, був виявлений громадянин Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 який мав при собі паспорт громадянина Молдови НОМЕР_1 виданий 24.09.2002 року.
Відповідно до пояснень відповідача, наявних в матеріалах справи, на території України він проживає без реєстрації з 1991 року.
Своїми діями громадянин Молдови ОСОБА_1 порушив чинне законодавство України, зокрема п.п. 3, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року № 1074 «Про затвердження Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного переїзду через її територію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв’язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з рішенням Бахмацького районного суду в Чернігівській області від 03.03.2010 року, наявного в матеріалах справи.
17.03.2010 року було прийнято рішення, яке затверджене виконуючим обов’язки начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про видворення ОСОБА_1 за межі території України, про що його було повідомлено під підпис. Згідно рішення відповідач зобов’язаний був залишити територію України до 11.04.2010 року, але до теперішнього часу, ігноруючи зазначене рішення перебуває на території України.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України від 04 лютого 1994 року №3929-ХП “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі – Закон №3929-ХП), відповідно до статті 1, іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України, є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Закону №3929-ХП, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону №3929-ХП може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Частиною третьою статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення серед видів адміністративних стягнень визначено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства.
При цьому, слід зазначити, що за правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства, а не адміністративним стягненням.
Разом із тим, застосування такого стягнення можливо у випадках, передбачених законами України за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Таким законом є Закон №3929-ХП, статтею 32 якого визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. А саме: якщо іноземець чи особа без громадянства вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
За наявності інших вищеперелічених підстав для видворення іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Статтею 1 Закону України від 12 грудня 1990 року №565-ХІІ “Про міліцію” (далі – Закон №565-ХІІ) визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я , права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 Закону №565-ХІІ одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Частиною восьмою статті 32 Закону №3929-ХП передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Такі спори, відповідно до частини першої статті 17 КАС України, відносяться до компетенції адміністративних судів.
Примусове видворення здійснюється лише на підставі відповідної постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення з України.
Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв’язку та наслідків застосування дає підстави дійти висновку про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.
Рішення про видворення за межі України від 17.03.2010 року у встановлений строк відповідачем не виконано фактично по причині небажання покидати територію України.
Враховуючи дійсні обставини справи суд дійшов висновку, що суб’єкт владних повноважень – Бахмацький районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України прийняв рішення від 17.03.2010 року про примусове видворення громадянина ОСОБА_1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, але вказаний громадянин територію України у визначений в рішенні строк (до 11.04.2010 року) не покинув та продовжує ухилятися від виїзду з України, що відповідно до статті 32 Закону №3929-ХП є підставою для його примусового видворення з України.
Таким чином, зважаючи на відсутність, законних підстав для перебування на території України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 5 ст. 32 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 18, п. 3 ч. 4 ст. 50 та п. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Бахмацького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про видворення за межі території України в примусовому порядку – задовольнити повністю.
Видворити в примусовому порядку за межі території України громадянина Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.