Справа № 2а-2602/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Галенко Р.В.,
за участі представників позивача Нітченка С.В., Дайнеки В.І.,
та представника відповідача Ячної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В :
19.05.2010 Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі – КП «Діловий центр») звернулось до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області (далі – ТДІП у Чернігівській області) про визнання неправомірними дій ТДІП у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті № 25-01-05/557 та скасування припису № 25-01-05/557-524 від 06.05.2010, як незаконного. Свої вимоги мотивують тим, що дії працівника ТДІП у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті перевірки є неправомірними, оскільки суперечать рішенню Конституційного суду України, листу Державного департаменту нагляду за додержання законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 29.04.2010, а також висновкам за результатами перевірки, проведеної Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області і, як наслідок, винесений припис про усунення виявлених порушень підлягає скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки перевірка проведена в межах компетенції інспекції, а тому оскаржуваний припис є законним та правомірним.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно листа Чернігівської обласної ради від 09.04.2010 № 02-03/361 ТДІП у Чернігівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про працю в період з 28.04.2010 по 06.05.2010 на комунальному підприємстві «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, за наслідками якої складено акт № 25-01-05/557, в якому зазначено про порушення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 та порушення умов контракту.
Крім того в акті перевірки зазначено наступне: 1). наказом № 29 від 10.02.2010 органом управління в однобічному порядку всупереч вимог п.6.2 контракту зменшено розмір надбавки за інтенсивність на 10%, тоді як конкретний розмір такої надбавки п.4.2 не встановлено; 2). у відповідності до умов Колективного договору в редакції від 14.10.2005 (зі змінами та доповненнями) та нової редакції Колективного договору від 25.12.2009 положенням про оплату праці обумовлено виплата працівникам підприємства щомісячна надбавка за складність та напруженість у роботі в розмірі 20% посадового окладу, не виділяючи керівника підприємства окремо, умови оплати якого регулюється контрактом; 3). умовами контракту не обумовлено виплата керівнику підприємства допомоги на соціально-побутові потреби та заохочувальні виплати до дня народження; 4). штатним розкладом з 01.04.2010 введено посаду бухгалтера-касира, яка відсутня у класифікаторі професій ДК 003:05, як наслідок, у трудову книжку ОСОБА_4 внесено запис із порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок та ст. 47 Кодексу законів про працю України; 5). в положенні про оплату праці відсутні розміри про нарахування бонусу агентам з нерухомості та вони не ознайомлені з умовами оплати праці під розпис.
На підставі вищезазначеного Акту відповідачем винесено припис № 25-01-05/557-524 від 06.05.2010, в якому приписано: 1). назву професії «бухгалтера-касира» привести у відповідність до вимог Державного класифікатора; 2). ознайомити агентів з нерухомості з умовами оплати праці під розпис; 3). виплату заробітної плати Нітченку С.В. привести у відповідність до умов контракту.
Судом встановлено, що штатним розписом КП «Діловий центр» з 01.04.2010 введено посаду бухгалтера-касира. У відповідності до додатку «В» класифікатора професій ДК 003:05, назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, тому припис в частині вимоги щодо приведення назви професії «бухгалтера-касира» у відповідність до вимог Державного класифікатора підлягає скасування, оскільки суперечить вищенаведеному.
Крім того, штатним розписом КП «Діловий центр» з 01.04.2010 для агентів з нерухомості встановлені посадові оклади в розмірі 885 грн. + бонуси. Відповідно до додатку № 1 до Колективного договору КП «Діловий центр», затверджених на загальних зборах трудового колективу (протокол № 1 від 25.12.2009), розроблено Положення про оплату праці працівників Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі - Положення). Пунктом 2.2 Положення передбачено встановлення працівникам підприємства, за наявності підстав, доплат до посадових окладів, тому припис в частині вимоги щодо ознайомлення агентів з нерухомості з умовами оплати праці під розпис підлягає скасуванню, оскільки суперечить вищенаведеному.
Однією з вимог оскаржуваного припису визначено наступне: виплату заробітної плати Нітченку С.В. привести у відповідність до умов контракту, однак дана вказівка суперечить вимогам чинного законодавства, а тому оскаржуваний припис в цій частині також підлягає скасуванню з огляду на наступне.
У відповідності до п. 3.2. Статуту КП «Діловий центр» - підприємство є унітарним комунальним комерційним підприємством, що здійснює свою діяльність на підставі і відповідно до вимог чинного законодавства, рішень обласної ради та цього Статуту.
Згідно зі ст. 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Колективний договір укладається на основі чинного законодавства , прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ним органів.
Статтею 18 КЗпПУ передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Як зазначено в ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
У відповідності до ст. 24 КЗпПУ та п. 7 Положення контракт укладається в письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають на роботу.
Відповідно до ст. 9 Кодексу законів про працю України трудовий контракт не може містити умови, які погіршують положення працівника в порівнянні з чинним законодавством України, тобто з Колективним договором.
Отже, розмір оплати праці директора підприємства також визначається в колективному договорі підприємства.
Таким чином, висновок відповідача про відсутність обумовленості в р. 4 укладеного контракту, умов нарахування директору надбавки за складність і напруженість в розмірі 20%, та інших виплат, є неправомірним, а правомірність нарахування і виплата зазначених виплат директору не суперечить чинному законодавству. Колективний договір підприємства це локальний нормативний акт і він є обов'язковим для виконання.
Таку ж позицію висловив і Державний департамент нагляду за додержання законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України в своєму листі до КП «Діловий центр» від 29.04.2010 № 013-2180-41.
Крім того, суд звертає увагу, що при проведенні Контрольно-ревізійним відділом в м.Чернігові ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Діловий центр», порушень нарахування та виплати заробітної плати керівнику КП «Діловий центр» Нітченку С.В. не встановлено.
Також не виявлено порушень нарахування та виплати заробітної плати керівнику КП «Діловий центр» Нітченку С.В. під час проведення перевірки працівниками ТДІП у Чернігівській області в листопаді 2009 року.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі №17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям "засади регулювання праці і зайнятості", визначається лише законом, решта - законами, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, генеральними, галузевими, регіональними, тарифними та іншими угодами, які укладаються на дво-, тристоронній основі між представниками працівників та роботодавців і компетентним державним органом, а також актами (договорами), прийнятими на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом самостійно, разом чи за погодженням з трудовим колективом або профспілковим комітетом. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору, як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.
При вирішенні справи суд керується принципом законності, визначеним ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області – задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті № 25-01-05/557.
Скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області №25-01-05/557-524 від 06.05.2010, як незаконний.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена – 18.06.2010 року.
Суддя: О.М. Тихоненко