ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 травня 2010 року 12:12 № 2а-5872/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представника позивача – Кулініч Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (далі –ВДВС) про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії ВДВС щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого напису, вчиненого 20 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого за № 98; скасувати постанову ВДВС від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) та зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 20 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого за № 98.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис нотаріуса відповідає вимогам чинного законодавства щодо його форми та змісту, а вимога про зазначення у виконавчому документі дати набрання чинності стосується судових рішень.
На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.
Відповідач письмового відзиву не надав, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, явку своїх представників до суду не забезпечив, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд уважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково. При цьому суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 20 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., вчинено виконавчий напис за № 98, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки SUBARU модель FORESTER, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Зазначений автомобіль на підставі Договору застави (транспортного засобу), посвідченого 7 грудня 2007 року за реєстровим № 2798 приватним нотаріусом, переданий у заставу АБ "Укргазбанк". За рахунок коштів отриманих від реалізації автомобіля задовольнити вимоги АБ "Украгазбанк" у розмірі 31600,76 доларів США (252979,89 грн.) та 17347,98 грн.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428, затвердженою в.о. начальника ВДВС, на підставі ст. 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV) відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з тих мотивів, що виконавчий документ не відповідає п. 5 ст. 19 Закону № 606-XIV, а саме: відсутня дата набрання чинності рішенням.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 606-XIV.
Законом України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі – Закон № 3425-ХІІ) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи (ст. 87). Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом № 606-XIV (ст. 90).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами і підлягають виконанню державною виконавчою службою.
У ст. 26 Закону № 606-XIV визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, відповідно до п. 6 ч. 1 якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону.
Статтею 19 Закону № 606-XIV передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб–платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За змістом даної норми випливає, що наведений перелік вимог не є обов'язковим для всіх виконавчих документів, з огляду на те, що законодавець, застосувавши поняття "виконавчий документ" і "рішення", розрізнив їх та зазначив у пунктах 2, 4, 5 вимоги, які стосуються саме рішень як різновиду виконавчих документів, визначених у ст. 3 Закону № 606-XIV та інших законах.
Водночас виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, однак не є рішенням у розумінні ст. 3 Закону № 606-XIV.
Частиною 3 ст. 19 Закону № 606-XIV передбачено, що Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Зміст виконавчого напису визначено у ст. 89 Закону № 3425-ХІІ згідно з якою, у виконавчому написі повинні зазначатися:
1) дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нота-ріуса, який вчинив виконавчий напис; 2) найменування та адреса стягувача; 3) наймену-вання, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); 4) строк, за який провадиться стягнення; 5) суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; 6) розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; 7) номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.
Таким чином, цим Законом не передбачено такої вимоги до виконавчого напису нотаріуса як дата набрання ним чинності.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено строк для набрання чинності (законної сили) виконавчим написом нотаріуса, адже останній набирає чинність з моменту його вчинення нотаріусом. Окрім того, виконавчий напис нотаріуса є самостійним виконавчим документом, тобто не можливо зазначити дату і номер рішення за яким його видано чи його резолютивну частину.
Враховуючи викладене, передбачена у п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV вимога – дата набрання чинності рішенням, про відсутність якої зазначив у постанові державний виконавець не стосується виконавчого напису нотаріуса і не є обов'язковою у цьому випадку.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 606-XIV встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, згідно із ст. 2 цього Закону, становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При чому, зазначені положення Конституції та законів України покладають на суб’єкта владних повноважень – орган державної виконавчої служби, її посадової чи службової особи, також обов’язок здійснювати свої повноваження без зайвих і неналежних правових чи практичних перешкод (утриматися від створення), а також забезпечити практичне та ефективне виконання рішення.
Суд звертає увагу, що у виконавчому написі нотаріуса від 20 січня 2010 року № 98 зазначено, що він має бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його вчинення. Оскільки виконанню підлягають виконавчі документи, які набрали законної сили, дана обставина непрямо свідчить про день набрання чинності виконавчим написом нотаріуса.
Отже, відмова в прийнятті до провадження виконавчого напису нотаріуса від 20 січня 2010 року № 98 і у відкритті виконавчого провадження є формальною та безпідставною.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова ВДВС від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428 прийнята відповідачем протиправно, чим по-рушено законні права й інтереси позивача (стягувача), а тому остання підлягає скасуванню.
З приводу визнання неправомірними дій ВДВС щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого напису нотаріуса від 20 січня 2010 року № 98, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 606-XIV дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Частиною 1 ст. 87 цього Закону передбачено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Законом № 606-XIV передбачено, що до повноважень державного виконавця належить відкриття виконавчого провадження або відмова у його відкритті, про що приймається відповідна постанова (ст. 24 і ст. 26).
Частиною 4 ст. 26 цього Закону встановлено, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
Таким чином, у разі якщо заявник не погоджується із відмовою державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, про що прийнято відповідну постанову, належним способом захисту порушених прав та інтересів є оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач ніяких заперечень не надав, належних доказів та доводів не представив, правомірність (законність) свого рішення не довів. Водночас, надані позивачем докази та аргументи, частково підтверджують обґрунтованість його позовних вимог.
Визначаючи спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд виходить з того, що при надходженні до органу державної виконавчої служби заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчого документа, державний виконавець, у відповідності до приписів Закону № 606-XIV, здійснює ряд необхідних дій, які мають значення для прийняття ним (державним виконавцем) рішення та не були предметом спору у цій справі. З цих мотивів, а також тому, що це виключні повноваження державного виконавця, запропонований позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження не може бути застосований у повній мірі.
З огляду на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи визначені у ст. 2 КАС завдання адміністративного судочинства і критерії оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд уважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову ВДВС від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428 та зобов’язати останнього вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 20 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого за № 98.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 181 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" частково.
2. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 25 лютого 2010 року ВП № 17739428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управ-ління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусо-вому виконанню виконавчого напису, вчиненого 20 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 98.
4. Відмовити у іншій частині позовних вимог.
5. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. із Державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 26 травня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко