< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.06.10
о 10 год. 01 хв.
каб. № 3Справа №2а-1162/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі від 21.08.1998;
відповідача –Лінніка Олексія Вікторовича, довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009;
третьої особи –не з’явився;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,
суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя про визнання неправомірною відмову (бездіяльність) відповідача по нарахуванню податкового кредиту по відсоткам, сплаченим відповідно до укладеного кредитного договору та договору застави, визнання права на податковий кредит та зобов’язання нарахувати податковий кредит.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилося у необґрунтованої відмови у наданні податкового кредиту, оскільки позивач вважає, що зазначений Закон не пов’язує виникнення права на податковий кредит по іпотечному кредитуванню з фактом реєстрації місця проживання платника податку по відповідному об’єкту іпотеки.
Крім того, позивач наполягає, що для отримання податкового кредиту вибір місця проживання встановлює виключно платник податків.
В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя по нарахуванню податкового кредиту по відсоткам, сплаченим відповідно до кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 та договору застави № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008, укладених із АКБ «Форум»; визнати право за позивачем на податковий кредит по відсоткам, сплаченим відповідно до кредитного договору та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі м.Севастополя відповідно до наданих декларацій про доходи за 2008 та 2009 рік нарахувати та забезпечити в установленому порядку виплату позивачу за 2008-2009 роки податкового кредиту по відсоткам, сплаченим відповідно до кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 та договору застави № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008, укладених із АКБ «Форум».
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
В ході судового розгляду позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях за вих.№ 3854/9/10-0 від 17.05.2010, вважає відмову у нарахуванні позивачу податкового кредиту по відсоткам, сплаченим відповідно до укладеного кредитного договору та договору застави правомірною, оскільки позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, тоді як відповідно до умов кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 грошові кошти надані для придбання квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. (а.с.61).
Ухвалою від 16.04.2010 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 29.04.2010, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 18.05.2010 в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі, оскільки рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов’язки.
Представник третьої особи надав заперечення на позов за вих.№ 14-11/2/4381 від 11.06.2010, залишив розгляд справи на розсуд суду, просить розглянути справу за відсутністю уповноваженого представника.
Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлене клопотання задовольнити, розглянути справу за відсутністю представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.06.2010 по 16.06.2010.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
09.09.2008 між позивачем та АКБ «Форум»укладений кредитний договір № 0189/08/21-Iv, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит для придбання квартири на первинному ринку у сумі 64460,00 доларів США строком до 07.09.2018.
Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008, укладеної сторонами 14.10.2009, пункт 1.1 кредитного договору викладений у новій редакції: банк надає позичальнику кредит для придбання квартири на первинному ринку для використання квартири як основне місце проживання у сумі 64460,00 доларів США. (а.с.77).
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування та можливої неустойки є договір застави облігацій та іпотечний договір квартири, що знаходиться за адресою м.Севастополь, вул.Репіна, 19 (будівельний номер № 1), будівельний номер квартири 47 та стане власністю позичальника в майбутньому після введення об’єкту в експлуатацію.
09.09.2008, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 0189/08/21-Iv, між АКБ «Форум»та позивачем укладений договір застави № 0189/08/21-Iv, предметом якого є іменні безпроцентні цільові облігації ТОВ «Компанія з управління активами «ПАРАНГОН»в кількості 5599 штук облігацій, номінальною вартістю 42,38 грн. кожна.
Питання надання податкового кредиту врегульовано Інструкцією про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 442 від 22.09.2003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2003 за № 879/8200 (далі –Інструкція).
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації (пункт 2.2 Інструкції).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції річна податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою на це платником податку. Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника до 1 квітня року, наступного за звітним.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року та Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року. У деклараціях позивачем зазначено адресу проживання: АДРЕСА_2
У «Переліку сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту»позивач визначив частину сплачених сум відсотків за іпотечним кредитом у розмірі 11368,56 грн. та 59660,10 грн. відповідно (а.с. 13, 14).
07.10.2009 для отримання податкового кредиту по іпотечному кредитуванню за 2008 рік позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя із відповідною заявою із наданням, зокрема, декларації про доходи, отримані з 01 січня по 31 грудня 2008 року, розрахунок податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, квитанції про сплату відсотків, кредитний договір та договір застави.
Листом за вих.№ 13363-В-17-3 від 21.10.2009 Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м.Севастополя повідомила позивача про відсутність законних підстав користування податковим кредитом за 2008 рік по сплаченим відсоткам по іпотечному кредиту, оскільки основне місце проживання зазначено АДРЕСА_2, тоді як договір іпотеки укладений на придбання житла за адресою АДРЕСА_1 (а.с.50).
19.02.2010 для отримання податкового кредиту за 2009 рік позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя із заявою аналогічного змісту, що й заява від 07.10.2009.
Листом за вих.№ 2121-В-17-3 від 27.02.2010 Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м.Севастополя відмовила позивачу у наданні податкового кредиту з аналогічних підстав, викладених у листі за вих.№ 13363-В-17-3 від 21.10.2009.
Суд критично оцінює пояснення позивача щодо підстав ненадання Державній податковій інспекції у Нахімовському районі м.Севастополі додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 разом із усіма документами, наданими їм для отримання податкового кредиту за 2009 рік, пов’язаного із іпотечним кредитуванням, оскільки на день звернення до відповідача із заявою 19.02.2010, додаткова угода до кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 сторонами вже була укладена.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 889) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року, у вигляді частини суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону.
Відповідно до положень пункту 10.1 статті 10 Закону № 889 платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Податкова адреса фізичної особи - місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством (пункт 1.14 статті 1 Закону № 889).
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»№1382-ІV від 11.12.2003, з наступними змінами та доповненням (далі - Закон № 1382) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
У статті 6 Закону № 1382 зазначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, а статтею 3 Закону № 1382 визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Таким чином, визначення особою місця проживання Закон № 1382 пов’язує з реєстрацією за місцем проживання.
Отже, суд дійшов до висновку, що визначення місця проживання здійснюється шляхом внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до відмітки у паспорті ОСОБА_1, останній зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2.
Право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України це гарантована державою можливість громадян України, як і всіх інших осіб, які перебувають на території України на законних підставах, вільно пересуватися територією України, обирати місце проживання та виїздити за межі України. Згідно з частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що свобода вибору місця проживання може бути обмеженою законом з метою захисту прав і свобод інших людей. Право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України не виключає необхідності додержання реєстраційних та деяких інших правил, що існують в Україні.
Таким чином, відмова Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя врахувати місцем проживання позивача адресу об'єкту, що будується відповідає вимогам закону, і не обмежує прав позивача на вільний вибір місця проживання.
При цьому, наявність реєстрації платника податку при визначенні статусу місця постійного проживання є обов’язковою.
Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону № 889 податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.5 статті 1 Закону № 889 передбачено, що іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 889 до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Таким чином, до податкового кредиту платник податку з доходів фізичних осіб має право віднести частину сплачених процентів підтверджених іпотечним договором, який відповідає ознакам, визначеним пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону, а саме: строк договору має бути не менше п’яти календарних років; предметом договору має бути надання коштів за цільовим призначенням для будівництва або придбання квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибною ділянкою) у власність; прийняття кредитором такого житла у заставу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, предметом застави, відповідно до умов договору застави № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 є іменні безпроцентні цільові облігації.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Суд вважає за необхідним зазначити, що положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що предметом іпотеки також може бути об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Статтею 16 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Статтею 18 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, як вбачається з копії кредитного договору № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008, цей договір нотаріально не посвідчений.
Крім того, пунктом 2.2.4 договору застави № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 передбачено, що сторони укладають договір іпотеки приміщення (квартири), що стане власністю в майбутньому, в день проведення погашення облігацій.
Отже, кредитний договір № 0189/08/21-Iv від 09.09.2008 не відповідає вимогам договору іпотеки, тобто не являється таким договором.
В ході судового розгляду позивач не заперечував, що на цей час договір іпотеки не укладався.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та які свідчили б про неправомірність відмови Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя у нарахуванні податкового кредиту по відсоткам, сплаченим відповідно до укладеного кредитного договору та договору застави, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя у наданні ОСОБА_1 податкового кредиту щодо суми сплачених відсотків за іпотечним кредитом у 2008-2009 році, оскільки позивач не має права на віднесення до податкового кредиту з податку на доходи фізичних осіб сум сплачених відсотків за кредитним договором №0189/08/21-Iv від 09.09.2008.
Таким чином, позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 червня 2010 року о 17-30.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко