ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 р. Справа № 2-а-998/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2, що діє за довіреністю
представника відповідача: Шадюк О.А., що діє на підставі доручення
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи підприємця - ОСОБА_1
до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на підставі рішення №0000982350 від 17.12.09 р. нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7132,25 грн. Дане рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 30.11.09р. №1624/02/32/23/НОМЕР_1 за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. В акті перевірки зазначено, що позивачем не оприбутковано готівкові кошти в сумі 1426,45 грн. за період з 08.11.09 р. по 29.11.09 р. Позивач вважає рішення незаконним, оскільки він та його продавець не були присутні при проведенні перевірки.
За вказаних обставин, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про скасування рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000982350 від 17.12.09 р. В обгрунтування своєї позиції позивач, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2008 року по аналогічній справі, вважає, що акт перевірки в даному випадку не можна вважати належним доказом у справі, оскільки він складений за результатами перевірки, проведеної з порушенням чинного податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000982350 від 17.12.09 р. з тих підстав, що оскаржуване рішення та акт перевірки, на підставі якого воно прийнято не відповідають вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.08.2005р. №327 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок №327).
Уточнені позовні вимоги позивач та його представник підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити обґрунтовуючи обставинами, що викладені в адміністративному позові та уточненнях до позовної заяви.
Представник відповідача позов не визнав, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи. При цьому зазначив, що позапланова перевірка проведена правомірно, в межах повноважень та у спосіб передбачений ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
В судовому засіданні в якості свідка опитано головного державного контролера-ревізора – інспектора ДПА у Вінницькій області Калиту Олега Вікторовича, який під присягою про кримінальну відповідальність суду пояснив, що перевірка проводилась без суб’єкта господарювання та його представника, однак в магазині була присутня його дружина – ОСОБА_4, яка стояла за іншим прилавком. Вона також здійснює підприємницьку діяльність в магазині, що належить позивачу, лише безакцизною групою товарів. Дані до Акту перевірки були внесені зі слів останньої. Як зазначив свідок, продавець ОСОБА_4, надала дозвіл їм (перевіряючим) на перевірку, після чого вони зняли показники з касового апарату, який був включений, перевірили ведення книг, які лежали біля нього (касового апарату). Направлення на перевірку надавали присутній в магазині ОСОБА_4, однак вона відмовилась їх отримати. Журнал на вимогу перевіряючих не був представлений. Від підписання Акту перевірки присутня ОСОБА_4 відмовилась, за наслідками чого працівниками податкового органу був складений Акт відмови від підписання матеріалів перевірки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, згідно свідоцтва про державну реєстрацію №821142 є фізичною особою-підприємцем. Згідно ліцензій №148273 та №148719 здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами через опломбований та зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій.
30.11.2009 року податковими контролерами-ревізорами ДПА у Вінницькій області, згідно направлень від 23.11.09 р. (а.с.33,34) проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в приміщенні магазину, що належить приватному підприємцю ОСОБА_1, який знаходиться за АДРЕСА_1.
За результати перевірки складено акт від 30.11.09р. №1624/02/32/23/НОМЕР_1, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 неоприбуткував готівкові кошти в сумі 1426,45 грн. за період з 08.11.09 р. по 29.11.09 р. станом на 30.11.09 р., а саме: на було здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у день їх надходжень, згідно щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій зареєстрованій до РРО. Таким чином, встановлено факт порушення позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
На підставі зазначеного акту перевірки, Крижопільською МДПІ 17.12.09 р. прийнято рішення №0000982350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7132,25 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується представником відповідача перевірка позивача здійснювалась на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", наказу голови ДПА України від 27.05.08 р. №355 "Про затвердженя Методичних рекомендацій" щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків".
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII (надалі – Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки…, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства…, фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Стаття 11-1 Закону №509, дає визначення планової та позапланової перевірки, зазначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з ч.7 ст.11-1 цього Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом та видаються направлення на перевірку.
Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Поряд з цим, наказом голови ДПА України від 27.05.08 р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Дані рекомендації мають обов’язкий характер для службових та посадових осіб державної податкової служби при здійсненні перевірок платників податків.
Зокрема, в пункті 1.13 Методичних рекомендацій вказано, що для проведення виїзної планової та позапланової перевірки платника податків виписується направлення на перевірку. Направлення виписується в 2 примірниках. Перший примірник направлення вручається платнику податків під розписку.
У разі якщо платник податків відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності визначених законами України підстав для їх проведення, посадовими особами органу ДПС складається акт про відмову від допуску до перевірки.
У разі коли при організації виїзної планової чи позапланової перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків) за місцезнаходженням або його переховування, у той же день складається акт (довільної форми) щодо невстановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків), який реєструється у спеціальному журналі реєстрації актів відповідно до встановленого порядку оформлення та реалізації матеріалів перевірок органами державної податкової служби.
Відповідно до вказаних вище Методичних рекомендацій (п.1.17) зазначено, що у разі неможливості розпочати перевірку в зв’язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків) за його місцезнаходженням, або його переховування, не допуском посадових осіб органу ДПС до перевірки, ненаданням документів для перевірки або наявністю інших причин, які унеможливлюють її проведення…, підрозділом, який проводить (очолює) перевірку, складається акт довільної форми.
У акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку у терміни, визначенні в направленні на її проведення, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. Цей акт фіксується в спеціальному журналі реєстрації актів відповідно до встановленого порядку оформлення та реалізації матеріалів перевірок органами державної податкової служби.
Однак, як встановлено в судовому засіданні в даному випадку, відповідні акти перевіряючими не складались.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що податковий орган за наявності зазначених обставин, не уповноважений діючими нормативно-правовими актами приступати до перевірки.
Всупереч зазначеному, відповідачем направлення платнику податків не вручались. Натомість, була проведена перевірка з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в приміщенні магазину, що належить останньому, за його відсутності та за відсутності посадових осіб платника.
Судом із показів свідка, та пояснень учасників процесу встановлено, що при перевірці була присутня представник суб"єкта господарювання ОСОБА_4, яка відмовилась отримати направлення на проведення перевірки та надати журнал.
Проте, ОСОБА_4 в трудових відносинах з ОСОБА_1, що є позивачем по справі, у трудових відносинах не перебуває. Згідно листа Крижопільської ОДПІ від 28.05.2010 року №2700 станом на 28.05.2010 року найманих працівників не має.
Згідно до листа Крижопільської ОДПІ, станом на 28.05.2010 року відповідно до трудових угод, в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перебувають: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Крім того, в судовому засіданні оглядались трудові договора, що укладені з позивачем та працівниками, які виконують роботу продавця безпосередньо у ОСОБА_1, а також платіжні відомості на видачу заробітної плати за жовтень-грудень 2009 року, Табеля обліку використання робочого часу і підрахунок заробітку. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
За результатами проведеної перевірки складений відповідний акт та прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Посилання відповідача на складений перевіряючими акт відмови від підписання перевірки, як на факт правомірності її проведення в присутності представника суб’єкта господарювання, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
В Акті відмови від підписання матеріалів перевірки зазначається посада, прізвище, ім’я по батькові представника суб’єкта господарювання, у присутності якого проводилась перевірка.
Як встановлено в ході судового засідання з показів свідка - інспектора ДПА ОСОБА_8 та матеріалів справи, позивач не був присутній при перевірці, а ОСОБА_4 є іншим суб’єктом господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність в орендованому нею частині приміщення магазину, що належить позивачу, а відтак не може бути його представником, як на те вказано в акті відмови від підписання перевірки №02322303а від 30.11.09 р. В підтвердження зазначеного, суду надано свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4, від 20.10.2004 року, свідоцтво про сплату єдиного податку на імя ОСОБА_4, договір оренди приміщення, що укладений між позивачем та ОСОБА_4, з якого вбачається, що остання здійснює свою діяльність окремо у приміщені, які є частиною магазину, що належить позивачу.
Згідно матеріалів справи вбачається, що Акт перевірки від 30.11.2009 року ОСОБА_4 відмовилась підписати та відмовилась його отримати.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2007 року №327, п. 4.7. встановлює, що у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.
Згілно пункту 4.8 Порядку №327 при відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення.
При цьому до примірника акта, який зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свій примірник Акту отримав лише 22.12.2009 року, тобто через 5 днів як вже було прийняте рішення Крижопільською МДПІ про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на бланку Акту перевірки. В підтвердження факту поштового відправлення та вручення акта адресату представником відповідача не надано, як не було надано спростувань щодо даної обставини.
Отже, проведена перевірка здійснена з порушенням податкового законодавства, а складений 30.11.09 р. за результатами перевірки позивача акт не може бути належним доказом для прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій. За вказаних обставин, суд вважає, що особа не може нести відповідальність за рішенням, яке прийняте на підставі сумнівних доказів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, згідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, права позивача потребують судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000982350 від 17.12.09 р.
У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 грудня 2009 року №0000982350 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 132,25 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 3, 40 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.06.10
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
02.06.2010