ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 р. Справа № 2-а-991/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Петрунчаку Андрію Григоровичу
за участю:
Прокурора: Сувалова Валерія Олександровича
представників сторін:
позивача : Попової Олени Василівни
відповідача : не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокуратури Гайсинського району в інтересах держави в особі Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення податкового боргу в сумі 5 110 грн. 68 коп.
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Гайсинського району в інтересах держави в особі Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 02.03.2010 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг по сплаті орендної плати за землю в розмірі 5 110,68 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду.
Прокурор та представник Гайсинської МДПІ у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 06.05.2010р. з"явився та адміністративний позов визнав у повному обсязі. В судовому засіданні з метою уточнення прокурором та представником позивача мотивувальної частини позову оголошувалась перерва на 2 години. В судове засідання після перерви відповідач не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 50)
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
ОСОБА_2, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 (а.с. 4), зареєстрований, як фізична особа-підприємець Теплицькою районною державною адміністрацією.
Відповідач взятий на облік як платник податків у Гайсинській МДПІ 03.03.1997 р., про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 30.10.2008 р. № 111 (а.с. 5).
Згідно п.8 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 року № 2535-XIІ.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно із Законом України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 14 вищевказаного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на податкові органи.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 28.01.2008р. подав до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік (а.с. 8-9), в якій визначено розмір орендної плати за землю в сумі 8 117 грн.75 коп., по щомісячній сплаті 676 грн. 48 коп.
Відповідно ст.5 Закону, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону визначає, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
За несвоєчасну сплату орендної плати за землю, на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, до відповідача застосовані штрафні санкції, а саме: 30.01.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001231701/0 (а.с. 12) на суму 1 грн. 80 коп., 18.07.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003441701/0 (а.с. 14) на суму 187 грн. 50 коп., 18.07.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003451701/0 (а.с. 13) на суму 330 грн. 36 коп., 15.08.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004901701/0 (а.с. 58) на суму 270 грн. 60 коп., 15.08.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004911701/0 (а.с. 58) на суму 207 грн. 74 коп., 15.09.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005811701/0 (а.с. 15) на суму 15 грн. 29 коп.
Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, про що свідчить його підпис про отримання, але в установлений законом строк не суми, визначені даними рішеннями, не сплачено та останні відповідачем не оскаржувались.
Станом на 1 січня 2008 року за відповідачем рахувалась переплата по орендній платі за землю в розмірі 15 грн. 76 коп.
03.06.2008 року відповідачем сплачено 1600 грн. 00 коп. податкового зобов`язання по орендній платі за землю (квитанція № 10454 від 02.06.2008 року).
Також проплати відбулись 14.08.2008р. в розмірі 1900 грн. 00 коп. (квитанція № 46686 від 13.08.2008р.) та 18.08.2008р. в розмірі 600 грн. 00 коп. (квитанція № 4859 від 15.08.2008р.), з яких 60 грн. 76 коп. пішло на погашення пені, яка була нарахована за минулий період.
25.09.2008р. відповідачу нарахована пеня в розмірі 34 грн. 64 коп. за несвоєчасну сплату орендної плати за землю.
Відповідачу виставлялись перша податкова вимога від 05.03.2008р. № 1/1 (а.с. 10), за якою загальна сума податкового боргу становить 662 грн. 52 коп. та друга податкова вимога від 07.04.2008р. № 2/2 (а.с. 11), за якою загальна сума податкового боргу становить 1 339 грн. 00 коп. Про це свідчать копії корінців першої та другої податкових вимог (а.с. 10-11), з підписом відповідача, який свідчить про їх отримання.
Таким чином загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 по орендній платі за землю станом на 02.03.2010р. становить 5 110 грн. 68 коп., з яких 5076 грн. 04 коп. – недоїмка, 34 грн. 64 коп. – пеня.
Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, встановлено, що наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою є підставою представництва прокуратури інтересів держави в суді.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі. В ч.3 ст. 136 КАС України вказано, що судове рішення у зв`язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами встановленими статтями 112, 113 цього кодексу. Статтею 112 КАС України встановлено, що при повному визнанні відповідачем адміністративного позову і прийнятті його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову, якщо дії позивача або відповідача не суперечать закону чи не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Враховуючи те, що на час вирішення справи, доказів про сплату орендної плати за землю не має, в зв’язку з чим, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг в сумі 5110 (п`ять тисяч сто десять) грн. 68 коп. (в т.ч. пені - 34 (тридцять чотири) грн. 64 коп.) в дохід місцевого бюджету.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Копію постанови направити відповідачу.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.05.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
06.05.2010