Справа № 22-5669

Головуючий у 1 інстанції Янюк Ю.Б.

Категорія 33

Доповідач Санікова О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Будулуци М.С..

при секретарі Крівцові В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу прокуратури Донецької області на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівської міжрайонної прокуратури, прокуратури Донецької області, державного казначейства України в Донецькій області про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди у зв'язку з незаконним відстороненням від займаної посади, посилаючись на те, що вона працювала у Торецькому виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Вода Донбасу». Звільнена 10 червня 2008 року за власним бажанням.

Постановою слідчого Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 1 лютого 2007 року вона була відсторонена від займаної посади у зв'язку з наявністю відносно неї кримінальної справи за ознаками ст. 368 ч.2 КК України. 16 лютого 2007 року на виконання постанови наказом по підприємству вона була звільнена з роботи, але за рішенням суду поновлена на роботі. Наказом по підприємству від 12 червня 2007 року вона була відсторонена від виконання службових обов'язків без збереження заробітної плати.

У квітні 2008 року їй стало відомо, що прокуратура перекваліфікувала її дії на ст. 190 ч. 2 КК України і що постанова слідчого про відсторонення її від займаної посади скасована, про що вона сповістила підприємство.

15 травня 2008 року Костянтинівський міжрайонний прокурор направив на адресу підприємства постанову від 18 червня 2008 року про скасування постанови про відсторонення її від займаної посади. Наказом по підприємству від 16 травня 2008 року вона була допущена до виконання трудових обов'язків.

Вважає, що з 18 червня 2007 року до 16 травня 2008 року вона продовжувала бути незаконно відсторонена від займаної посади, оскільки на порушення 147 КПК України прокурор або слідчий не направили за місцем її роботи постанову про скасування постанови про відсторонення її від займаної посади, незважаючи на те, що в п.2 постанови прямо зазначено: про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

На підставі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» просила стягнути з відповідача за рахунок коштів державного бюджету у зв'язку з незаконним відстороненням її від займаної посади з 18 червня 2007 року по 16 травня

2008 року відшкодування шкоди, визначеного    з урахуванням заробітної плати, не отриманої за зазначений період в сумі 17356 грн. 49 коп.

У зв'язку з незаконним відстороненням від виконання трудових обов'язків відповідачем спричинена їй моральна шкода, оскільки вона була позбавлена матеріальних коштів, у зв'язку з чим вимушена була укласти кредитний договір щоб хоч якось утримувати сім»ю; з причин відсутності коштів і несплати за газ, її будинок був відключений від газопостачання, після чого вона не мала можливості в нормальних умовах приготувати їжу, взимку її будинок не опалювався, крім того, вона вимушена була здати речі в ломбард. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути 10000 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з Держави Україна в особі Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану внаслідок невиконання процесуальних дій, що обмежують право на труд, а саме заробіток, не одержаний за час відсторонення від роботи з 18 червня 2007 року по 15 травня 2008 року включно в розмірі 8864 грн. 64 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В апеляційній скарзі прокуратура Донецької просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на його незаконність і зокрема на те, що посилання суду на ст. 147 КПК України є помилковим, оскільки в ній не передбачений обов'язок слідчого або прокурора направляти постанову про скасування постанови про відсторонення від посади за місцем роботи обвинуваченого; є безпідставним застосування судом ч.3 ст. 61 ЦПК України по відношенню до дій Костянтинівської міжрайонної прокуратури та прокуратури Донецької області, оскільки ні Костянтинівська міжрайонна прокуратура, яка не є юридичною особою, ні прокуратура Донецької області, яка є юридичною особою, до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до КП «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від займаної посади та відшкодування моральної шкоди, на яке посилається суд, не залучалися; судом не враховано, що жодним судовим рішенням не встановлено факту незаконного відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади, а також незаконності інших процесуальних дій, як це передбачено п.1-1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Представник відповідача - прокуратури Донецької області у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивачка у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що позивачці відповідачем були спричинені матеріальна і моральна шкода, оскільки не були виконані процесуальні дії щодо повідомлення підприємства та позивачки про скасування постанови слідчого про відсторонення останньої від роботи, що потягло за собою обмеження права ОСОБА_2 . на труд та неотримання нею заробітної плати за період з 18 червня 2007 року по 15 травня 2008 року включно; при цьому суд керувався ч.2 ст. 1176 ЦК України та ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» .

Проте з такими висновками погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно ч.1ст.2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.2). Відшкодування моральної шкоди передбачено ст.3 Закону.

Згідно ст. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року за № 106/1131 (із змінами та доповненнями) передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_2 з 1 грудня 2005 року працювала у Торецькому виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Вода Донбасу» на посаді заступника начальника абонентного відділу.

11 листопада 2006 року слідчим Костянтинівської міжрайонної прокуратури проти ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Постановою слідчого Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 1 лютого 2007 року вона була відсторонена від займаної посади. 19 лютого 2007 року на виконання постанови наказом по підприємству вона була звільнена з роботи, але за рішенням суду поновлена на роботі. Наказом по підприємству від 12 червня 2007 року вона була відсторонена від виконання службових обов'язків без збереження заробітної плати.

Постановою органу досудового слідства від 18 червня 2007 року кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 368 КК України була закрита і в той же день порушена кримінальна справа проти працівників структурного підрозділу підприємства за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Постановою Костянтинівського міжрайонного прокурора від 18 червня 2007 року постанова слідчого від 1 лютого 2007 року про відсторонення ОСОБА_2 від посади була скасована. Копія зазначеної постанови була направлена Костянтинівською міжрайонною прокуратурою на підприємство, на якому працювала ОСОБА_2 тільки 15 травня 2008 року. Наказом по підприємству №67-к від 16 травня 2008 року ОСОБА_2 була допущена до виконання своїх службових обов'язків.

В позовній заяві ОСОБА_2 просила на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» стягнути спричинену їй матеріальну шкоду у вигляді неотриманої заробітної плати у зв'язку з незаконним відстороненням від займаної

посади за період з 18 червня 2007 року по 16 травня 2008 року. Проте цей період не є періодом незаконного відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади, оскільки постановою Костянтинівського міжрайонного прокурора від 18 червня 2007 року була скасована постанова від 1 лютого 2007 року про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади і таким чином вона мала можливість з 18 червня 2007 року виконувати свої службові обов'язки. Та обставина, що про прийняте рішення не були своєчасно повідомлені заінтересовані особи, а саме ОСОБА_2 і підприємство, на якому вона працювала, не є підставою відшкодування неотриманого заробітку і моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте з позовом до суду про відшкодування матеріальної або моральної шкоди до відповідачів на загальних підставах ОСОБА_2 не зверталася.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на Законі.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1, 309 , 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Донецької області задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2009 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Костянтинівської міжрайонної прокуратури, прокуратури Донецької області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.