Справа 22ц- 637
Головуючий у 1 інстанції Бродніков C.O.
Категорія 31
Доповідач Червинська М.Є.
РІШЕННЯ
іменем України
4 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Єлгазіної Л.П.
При секретарі Кузмінковій Ю.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 26 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Селидіввугілля», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
В вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що 20 березня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої був пошкоджений належний йому мопед «Хонда», йому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, на лікування витратив 1006, 02 гривні. Оскільки пригода сталася за вини відповідача ОСОБА_1, який знаходився у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля», просив стягнути з ДП суми на відшкодування матеріальної шкоди: вартість скутера, витрат на лікування, з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12000 гривень. В подальшому від позову в частині стягнення вартості мопеда (скутера) відмовився, а решта суми просив стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 26 листопада 2008 року з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_2 стягнуто 1500 гривень - витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2000 гривень, в решті позову відмовлено, з ДП «Селидіввугілля» на користь держави стягнутий судовий збір 51 гривня
та 8, 50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що висновки суду в частині відшкодування моральної шкоди не відповідають доказам по справі і не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ДП «Селидіввугілля» просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на допомогу адвоката, відмови в такому стягненні, посилаючись на невідповідність висновків в рішенні нормам процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 березні 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач, який керував мопедом, отримав тілесні пошкодження середньої тяжкості. ДТП сталася за вини відповідача ОСОБА_1, який керував автобусом, вина відповідача встановлена вироком суду. Відповідач знаходився у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля», та керував належним ДП автобусом. Суд вважав, що витрати понесені на правову допомогу по кримінальній та цивільній справах, повинно відшкодувати ДП, а оскільки відповідач ОСОБА_1 скоїв злочин, суд дійшов до висновку, що за заподіяну позивачу моральну шкоду повинен відповідати відповідач ОСОБА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити його апеляційну скаргу, представник ДП «Селидіввугілля» просив задовольнити апеляційну скаргу підприємства, позивач просив апеляційні скарги відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача ОСОБА_1, доводи представника ДП «Селидіввугілля», позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП «Селидіввугілля» підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасуванню, з ухваленням нового рішення, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Встановлено, що 20 березня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач, який керував мопедом «Хонда», отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вироком Новогродівського міського суду від 31 липня 2008 року відповідач ОСОБА_1 притягнутий до кримінальної відповідальності, вироком встановлено, що відповідач скоїв злочин під час керування автобусом ЛАЗ-695, порушив Правила дорожнього руху, що потягло заподіяння позивачу зазначених тілесних ушкоджень. Відповідач ОСОБА_1 керував автобусом на підставі маршрутного листа, виданого ДП «Селидіввугілля», виконував трудові обов»язки водія ДП.
Задовольняючи частково вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася за вини відповідача ОСОБА_1, що випливає з вироку суду, то саме відповідач повинен відшкодувати позивачу таку шкоду. Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.
Суд першої інстанції, у порушення вказаної норми матеріального права, стягнув моральну шкоду з відповідача ОСОБА_1, в той час як відповідальність за заподіяння шкоди працівником під час виконання трудових обов»язків несе юридична особа, з якою працівник знаходився у трудових відносинах.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на нормах матеріального права рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню.
Позивач просив стягнути моральну шкоду з обох відповідачів, при наявності таких позовних вимог апеляційний суд на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу відповідача та скасовує рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1, стягує заподіяну моральну шкоду позивачу з ДП «Селидіввугілля». Розмір моральної шкоди визначений судом з врахуванням всіх фактичних обставин справи, даних про керування позивачем транспортного засобу під час ДТП у стані алкогольного сп»яніння тощо, тому апеляційний суд відшкодовує моральну шкоду в зазначеному розмірі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ДП «Селидіввугілля» щодо неправильного стягнення на користь позивача витрат на юридичну допомогу не можуть бути прийняті до уваги.
Встановлено, що юридичну допомогу позивачу по цивільній та кримінальній справах надавав адвокат, відповідно до договору про надання адвокатських послуг за ведення вказаних справ позивач сплатив адвокату 1500 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 79 ЦПК до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу. Оскільки позивачу правову допомогу надавав адвокат, в порядку статті 88 ЦПК України з відповідача ДП «Селидіввугілля» правильно стягнуті витрати на правову допомогу, які позивач сплатив адвокату по кримінальній та цивільній справах.
Доводи апеляційної скарги висновки суду в цієї частині не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Рішення суду в решті частині не оскаржене, підлягає залишенню без змін відповідно до ст. 303 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.
Рішення Новогродівського міського суду від 26 листопада 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сум на відшкодування моральної шкоди скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства «Селидіввугілля» задовольнити частково. Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 гривень (дві тисячі гривень).
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.