справа № 22-9009

Головуючий у 1 інстанції - Мельник А.В.

Доповідач - Білич І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Білич І.М.

суддів: Євтушенко О.І., Коротуна В.М.

при секретарі: Тороп Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» про зобов'язання видати грошові кошти, стягнення відсотків та пені.

встановила:

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання видати грошові кошти , стягнення відсотків та пені посилаючись на те , що відповідач відмовився виконати взяті на себе зобов'язання за договором банківського рахунку та повернути кошти за зверненням позивача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Зобов'язано Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» видати готівкою ОСОБА_1 406090 гривень з поточного рахунку НОМЕР_1.

Стягнуто з Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 19 086 гривень 23 коп. та 250 гривень на відшкодування понесених судових витрат.

Стягнуто з Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» на користь держави 1480 гривень у відшкодування судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, а саме відмовити ОСОБА_1 в стягненні на його користь з АБ «Банк регіонального розвитку» пені у розмірі 19086, 23 гривень. Мотивуючи свою вимогу порушенням та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні першої інстанції встановлено, що 28 січня 2009 року між сторонами укладено договір банківського рахунку (б/н), за умовами якого позивачу було відкрито поточний рахунок у національній валюті України НОМЕР_1.

11 лютого 2009 року на рахунок позивача були внесені грошові кошти у сумі 505342 , 47 гривень. Згідно копії виписки банку про стан рахунка позивача на 30.03.2009 року, сума громових коштів становила - 406099 гривень 84 коп.

Починаючи з 21 квітня 2009 року довірена особа, позивача - Груша Т. А. зверталась до відповідача з усними заявками на отримання готівки, але останній готівку не видав. Мотивуючи свою відмову введенням у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Задовольняючи вимоги позивача районний суд виходив з того , що банком були порушені умови договору який був укладений між сторонами по справі. В той час як у відповідності до вимог ст. ст. 526, 530, 1066, 1068 ЦК України зобов'язання банку за договором банківського рахунку виконують щоразу , коли клієнт звертається до банку з будь -яким правомірним розпорядженням, строки виконання зобов'язань відповідача за договором визначаються строками звернення позивача до відповідача з розпорядженням вчинити передбачені договором дії.

Розглядаючи спір судова колегія вважає , що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою про скасування рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення розміру пені , апелянт посилався на те , що у відповідності до вимог ч.3 ст. 550 та ст. 617 ЦК України вказуючи , що кредитор не має права на неустойку в разі , якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання. У той же час особа яка порушила зобов'язання . звільняється від відповідальності за порушення , якщо доведе , що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Застосування до апелянта з боку Національного банку України заходу впливу у вигляді введення тимчасової адміністрації та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів є дією непереборної сили , що також на думку апелянта виключає його відповідальність перед позивачем.

Колегія суддів вважає , що задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення пені , районний суд у своєму рішення правомірно посилався на  умови договору банківського рахунку що був укладений між сторонами та норми цивільного права. Які передбачають у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що piшeння суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Довели апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.