Справа № 22ц-7758/2009 рік

Категорія: 34

Головуючий першої інстанції Стародубцев O.K.

Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Висоцької B.C.

Суддів:   Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

При секретарі: Шатун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2465 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 51 грн. В задоволені позову про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

З ухваленим рішенням частково не погодився відповідач і через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги сторона відповідача посилається на те, що суд безпідставно не зупинив провадження по даній цивільній справі до розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 125 ч.2 КК України. Також суд проігнорував той факт, що під час подій 5.06.2005 року відбулося дві дорожньо - транспортні пригоди, а суд змішав наслідки двох ДТП в одну подію та прийняв незаконне рішення на підставі постанови суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Приймаючи рішення про наявність вини відповідача в ДТП, суд повинен був застосувати ст. 1193 ЦК України, а саме врахувати умисел або грубу необережність потерпілого, що сприяли виникненню або збільшенню шкоди.

В частині відмови в задоволені позову про стягнення моральної шкоди судове рішення ніким із сторін не оскаржується.

В апеляційному суді  представник відповідача підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Позивач заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 5 червня 2005 року в другій половині дня біля будинку № 4 на проспекту Ленінському в м. Донецьку в результаті порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки ЗАЗ ДЄУ «Нубіра» державний номер 746 -04 ЕК, що належить ОСОБА_1 було пошкоджено. Згідно постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2005 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку спеціаліста розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля позивача складає 2165, 04 грн.

Задовольняючи в повному обсязі вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2165., та 300 грн., за проведення товарознавчої оцінки, суд керувався вимогами ст. ст. 1167, 1187 ЦК України та виходив з доведеності вини ОСОБА_2 в скоєні дорожньо - транспортної пригоди та спричинення шкоди майну позивача.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування судом всіх обставин по справі і неприйняття до уваги наявності другої дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася внаслідок спричинення ОСОБА_1 відповідачу тілесних ушкоджень, в результаті чого останній втратив свідомість і в такому стані міг спричинити пошкодження автомобілю, безпідставні, оскільки пошкодження автомобіля, які на час настання дорожньо - транспортної події 5 червня 2005 року були наявними, зафіксовані при безпосередньому огляді автомобілю співробітниками ДАІ і спеціалістами - авто товарознавцями.

Представник відповідача в апеляційному суді підтвердив, що будь - яких письмових доказів, які б підтверджували розмежування спричиненої матеріальної шкоди внаслідок саме двох зіткнень автомобілів, ними суду не надано. Клопотання про призначення і проведення експертизи не заявлялося.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, висновки суду про

встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи до уваги не приймаються, оскільки зводяться до переоцінки висновків суду і не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.