Справа 22ц-974

 Головуючий у 1 інстанції Чапланова О.М.

Категорія 26

Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Єлгазіної Л.П.

При секретарі Кузмінковій Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі на рішення Торезького міського суду Донецької області від 5 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі про перерахунок страхових виплат, стягнення недоплачених страхових виплат,

встановив:

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 5 грудня 2008 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі на користь ОСОБА_1 стягнути недоплачені страхові суми за період з 1 листопада 2005 року по 1 листопада 2008 року у розмірі 10664, 12 гривень, відділення зобов»язане проводити ОСОБА_1 з 1 листопада 2008 року щомісячні страхові виплати у розмірі 1087, 46 гривень з послідуючим перерахунком відповідно до вимог діючого законодавства, з відділення стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1, 50 гривень.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Торезі просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на шахті «Червона Зірка» гірноробітником очисного забою, висновком МСЕК від 11 травня 1995 року йому вперше було встановлено 50 % втрати професійної працездатності в зв»язку із професійним захворюванням з 18.04.1995 року. Позивачу були призначені суми на відшкодування шкоди, середній заробіток був визначений на підставі п. 12.27 Галузевої угоди. Суд дійшов до висновку, що доводи позивача про неправильний розрахунок середнього заробітку є обґрунтованими, оскільки встановлено, що визначення розміру середнього заробітку суперечить п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої робітнику ушкодженням здоров»я, пов»язанного з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з наступними змінами. Суд обчислив середній заробіток відповідно до п.22 Правил, виходячи із заробітку потерпілого за три місяці, що передували встановленню стійкій втрати працездатності, дійшов до висновку, що при передачі справи потерпілого до відділення виконавчої дирекції, підприємством були неправильно визначені суми, з яких призначені страхові виплати. Оскільки суд дійшов до висновку про порушення прав позивача, він стягнув на його користь в межах трирічного строку позовної давності недоплачені суми страхових виплат з 1 листопада 2005 року по 1 листопада 2008 року та зобов»язав відділення сплачувати позивачу страхові виплати щомісячно відповідно до проведеного розрахунку.

В судовому засіданні представник відділення виконавчої дирекції просила задовольнити апеляційну скаргу, представник ДП «Укрвуглеторфреструктурізація» та позивач просили відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, доводи представників відповідачів, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що позивач тривалий час працював на шахті «Червона Зірка», в зв»язку із шкідливими умовами праці отримав професійне захворювання, вперше висновком МСЕК від 11 травня 1995 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності з 18 квітня 1995 року. Позивачу шахтою були призначені суми на відшкодування шкоди виходячи з його заробітку, розрахованому на підставі Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Держвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року з подальшими змінами. Саме з цього заробітку позивачу виплачувалось відшкодування шкоди, а після передачі справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування саме з цього заробітку були призначені страхові виплати.

Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що при розрахунку середнього заробітку для обчислення відшкодування шкоди був порушений п. 22 Правил відшкодування власником

підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої робітнику ушкодженням здоров»я, пов»язанного з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з наступними змінами, а тому дійшов до висновку, що середній заробіток слід вбрати за три повні місяці, що передували встановленню стійкій втрати працездатності.

Стягуючи заборгованість по щомісячним страховим виплатам в межах трирічного строку позовної давності, суд виходив з того, що при передачі справи позивача до відділення виконавчої дирекції, шахтою неправильно був обчислений середній заробіток для відшкодування шкода, а відповідно страхові виплати позивачу також були призначені з неправильного заробітку.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції не оспорює вказані обставини, в тому числі розрахунок середнього заробітку, який проведений судом, проте не згодне з тим, що суд стягнув заборгованість по страховим виплатам з відділення. Відділення посилається на те, що стягнення заборгованості по страховим виплатам є перерахунком, а відділення за законом проводить перерахунок страхових виплат тільки в разі зміни ступеню втрати працездатності потерпілого та з 1 березня на коефіцієнт росту в попередньому році середньої заробітної плати в галузях національної економіки. З такими доводами погодитись неможливо.

Відповідно до п.1 в) ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров»я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утримання щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Пунктом 1 статті 34 Закону встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров»я.

Відповідно до зазначених вимог Закону суд дійшов до правильного висновку, що стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам не є перерахунком страхових виплат, а відновленням прав позивача, які встановлені ст. ст. 21, 34 Закону. Суд правильно врахував, що оскільки при передачі справи до відділення шахтою були порушені права потерпілого неправильним обчисленням середнього заробітку, поновлення права потерпілого на належну компенсацію частини втраченого заробітку можливе тільки шляхом стягнення недоплачених сум страхових виплат та зобов»язання відділення сплачувати щомісячну страхову виплату в належному розмірі.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості перерахунку страхових виплат, відсутності вини в призначенні страхової виплати відповідно до довідки про середній заробіток, яку надала шахта, за таких підстав не можуть бути прийняті до уваги. Апеляційний суд вважає, що виникли між сторонами правовідносини не регулюються ст. 29 Закону, якою визначений порядок перерахування розміру страхових виплат, а стосуються порушення права потерпілого на щомісячну страхову виплату, що повинна компенсувати відповідну частину його втраченого заробітку.

Та таких обставин доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, рішення суду ґрунтується на нормах матеріального права, судом не допущено порушень норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 5 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.