Справа № 22-8074
Головуючий у 1 інстанції Куція Є.М.
Категорія 26
Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Будулуци М.С.
при секретарі Крівцові В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве просить скасувати рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 серпня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам, порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що судом не враховано, що на момент розгляду справи відсутні норми Закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, оскільки статті 3акону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, втратили чинність з 20 березня 2007 року Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відшкодування Фондом моральної шкоди припинено відповідно з 1 січня 2007 року та з 1 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку; довідка МСЕК про процент стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; судом не враховано, що згідно висновку МСЕК від 1 листопада 2004 року факт спричинення позивачу моральних страждань не встановлений; суд не звернув уваги на той факт, що згідно даних особової справи та наданих документів до суду відділення Фонду сплатило позивачу одноразову допомогу та виплачує щомісячні страхові виплати; вважає, що відповідачем по справі повинно бути підприємство, яке спричинило шкоду здоров»ю позивача; позивач не доказав наявність у нього моральної шкоди, а суд не врахував те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України; апелянт також не згоден з ухвалою Єнакіївського міського суду від 3 серпня 2009 року, яким скасовано рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 листопада 2004 року за ново виявленими обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що під час роботи на шахті ім. К.Маркса ДП «Орджонікідзевугілля» у позивача виникли професійні захворювання, що підтверджено актами розслідування хронічного професійного захворювання від 20 травня 2002 року та від 1 жовтня 2003 року.
Згідно висновку МСЕК від 23 жовтня 2003 року позивачу вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності по професійним захворюванням - 40% по вібраційній хворобі і 10% - по хронічному бронхіту, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом також встановлено, що внаслідок професійних захворювань позивач відчуває дискомфорт, порушений його звичний устрій життя, що призвело до моральних страждань, вимагає додаткових зусиль для організації життя. Через ушкодження здоров»я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, які він переносить.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 23 жовтня 2003 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% у зв'язку з професійними захворюваннями вібраційною хворобою - 40% і хронічним бронхітом - 10%, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи у 2002 році висновком МСЕК від 27 червня ОСОБА_2 вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням вібраційною хворобою, а у 2003 році висновком МСЕК від
23 жовтня вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічним бронхітом. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_2, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з професійними захворюваннями, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, порушення у зв'язку з цим нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закони України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є безпідставними, оскільки Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набрав чинності з 20 березня 2007 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня 2007 року та Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з 1 січня 2008 року.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України «Про державний бюджет України на 20078 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.