Справа № 22-6536
Головуючий у 1 інстанції Кучма В.В.
Категорія 27
Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Будулуци М.С.
при секретарі Опря Ю.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 9 червня 2009 року за Позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 9 червня 2009 року, яким позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені: стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу за кредитним договором № 014/07-147/136 від 17 березня 2008 року в розмірі 7015 грн. 28 коп., а також судовий збір у розмірі 66 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., - та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на недоведеність обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і, зокрема на те, що у судовому засіданні представник позивача не довів нарахування процентів за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 1032 грн. 47 коп., в матеріалах справи відсутній розрахунок пені; вважає, що прострочені платежі входять в основну суму заборгованості і таким чином вважає, що з неї двічі стягнута сума 934 грн. 69 коп.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Відповідачі у судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 92, 96).
Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сніжнянського відділення Донецької обласної Дирекції та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014//07-147/136, згідно умов якого ОСОБА_5 наданий кредит у розмірі 7070 грн. строком на 36 місяців з 17 березня 2008 року по 17 березня 2011 року зі сплатою 28% річних за користування кредитними коштами. При
цьому ОСОБА_5 зобов'язалася погашати кредит та відсотки за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків. Станом на 1 червня 2009 року заборгованість по кредитному договору становить 7015 грн. 28 коп., що підтверджено витягом з особового рахунку.
З метою забезпечення повернення кредиту 17 березня 2008 року між ВАТ «Раффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно умов якого відповідачка ОСОБА_4 добровільно взяла на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі по зобов'язанням боржника ОСОБА_5 На адреси відповідачів були надіслані листи-попередження, але до теперішнього часу жодних заходів щодо добровільного погашення кредиту ними не вжито.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 порушила умови кредитного договору, погашення кредиту здійснювала не належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 7015.28 грн. Тому і вона і її поручитель, яким виступала ОСОБА_4, мають нести солідарну відповідальність за порушення виконання зобов»язань.
Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним. Відповідно до договору від 17 березня 2008 року, що підписаний представником Банку і боржником ОСОБА_5 ОСОБА_5 отримала у Банку кредит в сумі 7070.00 грн. на строк до 17 березня 2011 року. Вона зобов»язалася щомісяця погашати заборгованість Банку, але свої зобов»язання не виконала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом також встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_5 і Банком забезпечений порукою. Поручителем ОСОБА_5 виступала ОСОБА_4 Згідно договору поруки від 17 березня 2008 року поручитель зобов»язується спільно з позичальником солідарно відповідати за належне виконання умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Встановивши, що ОСОБА_5 не виконує свої зобов»язання за договором кредиту і залишок кредиту не повернула, суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 553 і ч. 1 ст. 544 ЦК України зробив правильний висновок про те, що і ОСОБА_5 і ОСОБА_4 мають нести перед Банком солідарну відповідальність за невиконання боржником ОСОБА_5 своїх зобов»язань по поверненню кредиту.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки позивачем до апеляційного суду наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору, укладеному між ОСОБА_5 і банком станом на 1 червня 2009 року, в якому зазначена хронологія виникнення і погашення простроченої заборгованості по кредиту, а також нарахована сума пені (приведена сума простроченої заборгованості за кожний місяць, кількість днів, ставка для розрахунку пені). Судом апеляційної інстанції перевірений наданий розрахунок і обставин вважати його неправильним не встановлено.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 9 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.