Справа № А-3722/ 2006 року Категорія: оскарження дій командира військової частини

Головуючий  1   інст.- Наумова С.М.  Доповідач - Котелевець А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -   Котелевець А.В.

суддів              -   Кіпенко І.С., Хорошевського О.М.

при секретарі -   Набока О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковника Гвоздюка Анатолія Вікторовича про визнання протиправною дії щодо відмови зачислити час навчання у військовому ліцеї в строк служби в Збройних Силах України , -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 подав до суду вказаний позов.

Позивач вказав, що з 25 серпня 1993 року по 14 червня 1996 року він навчався в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, по закінченні якого отримав атестат про повну загальну середню освіту і був направлений до Харківського військового університету на навчання без вступних іспитів. Після закінчення університету і присвоєння військового звання «лейтенант» він проходить військову службу на посаді заступника окремої радіолокаційної роти з гуманітарних питань, яка є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1. Однак відповідач безпідставно відмовляється зарахувати йому час навчання у зазначеному ліцеї. Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позов, визнати протиправною відмову відповідача зарахувати час навчання в військовому ліцеї в строк його військової служби та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 дати вказівку внести до послужного списку строк навчання у зазначеному навчальному закладі з 25 серпня 1993 року по 14 червня 1996 року.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить переглянути постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В запереченнях відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи і стверджується належними доказами, ОСОБА_1 навчався у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з вересня 1993 року по червень 1996 року /а.с. 7, 11, 12/. Згідно наказу начальника цього ліцею №НОМЕР_2 був направлений для продовження навчання без вступних іспитів до Харківського військового університету, після закінчення якого 24 червня 2001 року йому було присвоєне звання «лейтенант» /а.с. 14/. Посилаючись на те, що зараз він проходить військову службу на посаді заступника окремої радіолокаційної роти з гуманітарних питань в Військовій частині НОМЕР_3, яка є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1, а відповідач безпідставно відмовляється зарахувати в час проходження військової служби роки його навчання в Луганському ліцеї з посиленою військовою підготовкою, ОСОБА_1 звернувся у суд із відповідним позовом.

Статтею 24 Закону Про загальний військовий обов'язок і військову службу, що діяла на час спірних правовідносин, визначалося, що початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу /військового ліцею/, вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Проте навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не можна вважати видом військової служби. Це є лише формою підготовки громадян до вступу у військово-навчальні заклади. Як пояснив представник відповідача, строк навчання у ліцеї буде зараховуватись позивачу до загального стажу; у цей час він здобував середню освіту, про свідчить отриманий ОСОБА_1 атестат про закінчення Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

До того ж, під час навчання в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою позивач не досяг призовного віку, не мав військового звання, військового квитка, Військову присягу на вірність народу України не приймав.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206 КАС України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.