Справа № 22-1011/2009 рік
Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.В.
Категорія 32
Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
іменем України
25 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Лєдовській О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 24 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
установив:
Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 24 листопада 2008 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача 90 146 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у сумі 300 000 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що 28 квітня 2007 року близько 4 години 35 хв. на проспекті Ілліча у м.Донецьку сталась дорожньо-транспортна подія: відповідач ОСОБА_1, який керував автомобілем «Ніссан Альмера», скоїв наїзд на доньку позивача ОСОБА_2, з місця події зник.
Від одержаних пошкоджень потерпіла померла.
Вироком Калінінського районного суду м.Донецька від 23 червня 2008 року, який ухвалою апеляційного суду від 15 вересня 2008 року в частині покарання був залишений без змін, відповідач був засуджений до позбавлення волі, а в частині цивільного позову справа була направлена на новий судовий розгляд.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача 90146 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 підтвердив свої витрати на поховання доньки та поминальний обід наданими накладними та квитанціями на загальну суму 40 481 грн.83 коп., а також надав підтверджуючі документи вартості встановленого пам»ятника у сумі 49 665 грн.
Суд встановив, що середня вартість пам»ятників та огорож у даній місцевості становить 4 000 - 5 000 грн., однак, враховуючи ступінь спричиненого позивачеві горя, пов»язаного із загибеллю єдиної доньки, а також враховуючи той факт, що ДТП сталась з вини відповідача, який перебував у стані алкогольного сп»яніння та зник з місця події, суд першої інстанції визнав можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на поховання доньки та спорудження пам»ятника у повному обсязі.
Вимоги ОСОБА_2 щодо моральної шкоди суд задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 300 000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 11 838 грн., а моральну у розмірі 38 000 грн., оскільки вважає, що рішення суду є необгрунтованим.
Він згоден відшкодувати позивачеві його витрати на придбання одягу на поховання у сумі 3 710 грн., білизни на суму 390 грн., оплату ритуальних послуг на суму 5 738 грн., вінків та квітів на суму 2 000 грн.
Однак вартість поминального обіду 30 квітня 2007 року на 110 осіб загальною сумою 9 982 грн. була сплачена авансовими внесками 21, 26 та 27 квітня, тоді як донька позивача загинула 28 квітня 2007 року.
На підтвердження оплати вартості поминального обіду на сороковини 6 червня 2007 року також на 110 осіб позивач надав два касових чека, один з яких на суму 4 500 грн. є авансовою платою, здійсненою 5 червня у 23 год. 17 хв. Час оплати викликає у нього сумніви щодо того, що це був дійсно аванс за поминальний обід.
Крім того, до накладних на придбання спиртних напоїв на суму 1 916 грн. 64 коп. та 828 грн. не приєднані касові чеки, а у наданій накладній з магазину «Метро» від 5 червня 2007 року на придбання спиртних напоїв на суму 1011 грн. 29 коп. не вказане прізвище платника.
Викликають у апелянта сумнів також надані позивачем накладні та чеки на підтвердження вартості пам»ятника і облагодження могили на суму 49 665 грн. та огорожі вартістю 3 744 грн., оскільки чеки та накладні щодо цих витрат видані від імені різних підприємців, хоча виписані однією особою.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд безпідставно вказав, що він нібито перебував у стані алкогольного сп»яніння під час ДТП. Насправді він був тверезий, що було встановлено судом при ухваленні вироку від 23 червня 2008 року.
Суд також безпідставно стягнув з нього вартість мобільного телефону, який начебто був знищений під час ДТП. Однак доказів щодо факту знищення цього телефону саме під час ДТП позивач до суду не надав.
Крім того, він вважає, що при визначенні судом розміру морального відшкодування у 300 000 грн. суд не врахував принцип розумності та справедливості, його матеріальне становище та соціальний статус, а також стан його здоров»я.
Суд першої інстанції не врахував, що він пропонував позивачеві одразу після ДТП у відшкодування спричиненої шкоди 50 000 грн., однак той відмовився, а перераховані ним кошти грошовим переказом у загальній сумі понад 12 500 грн. були йому повернуті, оскільки позивач відмовився їх отримувати.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру матеріального і морального відшкодування та зменшити цю шкоду, з таких підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, 28 квітня 2007 року близько 4 год. 35 хв. на проспекті Ілліча у м.Донецьку з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої загинула донька позивача ОСОБА_2.
Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 90146 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наданими чеками та накладними повністю підтвердив свої фактичні витрати на поховання доньки та поминальний обід. Що стосується пам»ятника, то суд стягнув його вартість у повному обсязі, враховуючи ступінь спричиненого батькам загибеллю
єдиної доньки горя, а також той факт, що відповідач під час ДТП перебував у стані алкогольного сп»яніння.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно зі ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, ці витрати.
Згідно з роз»ясненнями, які містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», до витрат на поховання відносяться також витрати на ритуальні послуги і обряди.
Як вбачається з матеріалів справи, на поховання доньки позивач витратив: на одяг - 3 710 грн. (а.с.17), 80 грн. (а.с.19) та 310 грн. (а.с.21); на труну, вінки, квіти, транспорт тощо - 2 000 грн. (а.с.30), 5 738 грн. (а.с.32); на поминальний обід - 9 982 грн., а усього: 21 820 грн.
На спиртні напої на помини у день поховання позивач витратив 1 916 грн. 64 коп. (а.с.29).
Таким чином, витрати позивача на поховання доньки становлять 23 736 грн. 64 коп., які і слід стягнути з ОСОБА_1 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди.
21 820 грн. + 1 916, 64 грн. = 23 736, 64 грн.
Що стосується витрат на сороковини, то відшкодування таких витрат не передбачене діючим законодавством, тому в цій частині ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно з роз»ясненнями, які містяться у п.24 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року № 6, витрати на виготовлення пам»ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості.
З довідки №01/37 від 13 березня 2009 року, виданої комунальним підприємством «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування», вбачається, що гранична вартість стандартного надгробного пам»ятника у м.Донецьку становить 565 грн., тому з відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені ним витрати на виготовлення та встановлення пам»ятника, але не більше вказаної суми.
Законом не передбачене збільшення такого відшкодування в залежності від ступеню страждань потерпілих та інших факторів, тому висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам закону.
Таким чином, передбачені законом до відшкодування загальні витрати позивача на поховання доньки та встановлення пам»ятника становлять 24 301 грн. 64 коп.
23 736, 64 грн. + 565 грн. = 24 301 грн. 64 коп.
Стосовно вартості мобільного телефону загиблої апеляційний суд вважає, що позивачем дійсно не доведено, що цей телефон був втрачений саме під час ДТП, тому вказані витрати відшкодуванню не підлягають.
Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь також моральну шкоду у сумі 500 000 грн.
Суд стягнув моральне відшкодування у сумі 300 000 грн., посилаючись на те, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, яким він спричинив душевні страждання батькові загиблої доньки.
Однак на думку апеляційного суду, встановлюючи такий значний розмір морального відшкодування, суд першої інстанції не обгрунтував свої висновки у достатній мірі, не врахував вимоги розумності та справедливості, які згідно зі ст.23 ЦК України є одними із вирішальних, не врахував доводи відповідача в цій частині,
тому апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_2, слід зменшити до 100 000 грн.
Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду в частині розміру матеріального та морального відшкодування змінити та зменшити ці стягнення до наведених розмірів.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 24 листопада 2008 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 301 грн. 64 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 250 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 30 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.