Головуючий у 1 інстанції Доценко С.І.
Доповідач Песоцька Л.І.
Справа №22-491/2009
Категорія 20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Дяченка В.М., Сорока Г.П.
при секретарі Мітрохіні Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку дійсним за апеляційною скаргою позивачки на рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 березня 2009 року,
встановила:
У квітні 2008р. ОСОБА_3 звернулась в суд з даним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що між нею та відповідачем 25 серпня 2007р. був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 за 150000 грн., за умовами якого до 25 вересня 2007р. відповідач мав виписатись, звільнити будинок і вони повинні були здійснити нотаріальне посвідчення договору. У вересні 2007р. відповідач був затриманий за підозрою у скоєнні злочинів і знаходиться під вартою, у зв'язку з чим вони не можуть нотаріально засвідчити договір.
Рішенням Володарського районного суду від 7 травня 2008р., скасованим ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 серпня 2008р., позов було задоволено.
У лютому 2009р. ОСОБА_5, третя особа, звернулась з заявою до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн., посилаючись на те, що вона є потерпілою від злочину ОСОБА_4, за її апеляційною скаргою було скасоване попереднє рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_3, вона користується правовою допомогою і несе на це витрати
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 25 березня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 25 серпня 2008 року відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 757 грн. 89 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення і постановления нового про задоволення її позову та повернення заяви ОСОБА_5 про відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з непідсудністю, посилається на те, що судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, не враховано, що на час укладення договору не було заборони на відчуження спірного будинку; відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору; безпідставно з порушенням правил підсудності задоволена заява ОСОБА_5 про відшкодування витрат на правову допомогу.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_8, який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині відшкодування витрат ОСОБА_5 на правову допомогу з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, суд вказав на те, що договір укладено без додержання вимог закону про нотаріальне посвідчення і не надано доказів ухиляння відповідача від його нотаріального посвідчення. З висновком суду не можна не погодитись.
Так, судом встановлено, що згідно свідоцтву про право власності, власником жилого будинку АДРЕСА_1 Донецької області є ОСОБА_4 За викладеним у простій письмовій формі договором купівлі-продажу від 25 серпня 2007р. ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купила жилий будинок АДРЕСА_1 за 150000 грн., які передала продавцю до підписання даного договору (а.с.4). За розпискою ОСОБА_4 від 10 вересня 2007р. він отримав від ОСОБА_3 в рахунок укладеного договору купівлі-продажу будинку 150000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2008р. при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за заявою потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_5 накладено арешт на майно ОСОБА_4 , у тому числі на спірний будинок.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008р., зміненим Верховним Судом України 9 жовтня 2008р., ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.15, п.п.9, 13 ч.2 ст.115, ч. ст.119, ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України до 15 років позбавлення волі, з нього на користь потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_5 стягнуто у відшкодування моральної шкоди по 50000 грн. кожній, у відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 - 4895 грн.60 коп.
Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_3 посилалась на неможливість нотаріального посвідчення спірного договору у зв'язку з тим, що відповідач знаходився з вересня 2007р. під вартою. З її пояснень, показань доньки ОСОБА_4 вбачається, що позивачка проживала з відповідачем однією сім'єю.
Враховуючи встановлені обставини, надані позивачкою обгрунтування позову та докази, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що не встановлено факту ухиляння відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу, який є необхідною умовою застосування правила, передбаченого ч.2 ст.220 ЦК України.
Не погоджуючись з цим висновком, позивачка не надала докази, які б його спростовували. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду.
Представник відповідача в заяві зазначив, що відповідач погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки і просить її задовольнити.
Судом обґрунтовано зазначено, що ухвалою суду від 24 квітня 2008р. накладено арешт на майно відповідача. Посилання в скарзі на те, що ця обставина не має правового значення для даного спору, неспроможні.
Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, тому неспроможні посилання позивачки, як на підставу задоволення позову, на те, що треті особи не оспорили спірний договір.
Рішення в зазначеній частині відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.220, 657 ЦК України, підстави для задоволення скарги і його скасування відсутні.
В частині стягнення з позивачки на користь третьої особи відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 757 грн. 89 коп., рішення підлягає зміні з відмовою у задоволені заяви про їх відшкодування з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України, на яку посилається ОСОБА_5, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тобто судові витрати розподіляються між сторонами - позивачем і відповідачем. Інші особи, які брали участь у справі, до розподілу витрат не залучаються.
Третя особа ОСОБА_5 мала право користуватися правовою допомогою, але відсутні підстави для покладення їх відшкодування на позивачку ОСОБА_3, яка звернулась з даним позовом до ОСОБА_4
У зв'язку з тим, що оплата судового збору при поданні апеляційної скарги позивачці була відстрочена до постановления рішення, з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету на розрахунковий рахунок 31418537700052 ОКПО 34686694 МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 750 грн.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 березня 2009 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на правову допомогу. У задоволенні заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити. В решті частини рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету на розрахунковий рахунок 31418537700052 ОКПО 34686694 МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області судовий збір в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання чинності у Верховний Суд України.