Справа 22ц-113

Головуючий у 1 інстанції Попревич В.М.

Категорія 20

Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Єлгазіної Л.П.

При секретарі Кузмінковій Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» , ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2008 року за позовом колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: колективне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про переведення прав та обов»язків покупця за договором купівлі-продажу, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: колективне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про переведення прав та обов»язків покупця за договором купівлі-продажу,

встановив:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2008 року колективному підприємству «Трест Донецькжилбуд № 1», ОСОБА_1 задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: колективне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про переведення прав та обов»язків покупця за договором купівлі-продажу відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Донецькжитлобуд № 1» просить скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнити їх позов про перевід прав та обов»язків покупця за договором купівлі-продажу, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, не відповідають доказам по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким перевести на неї права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу, посилаючись на те, що суд неправильно вирішив спір, висновки суду не грунтуються на нормах матеріального права, не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2006 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу приміщення, загальною площею 55, 80 кв.м. у будинку АДРЕСА_1. Суд вважав, що при відчуженні спірного приміщення були порушені права співвласників-позивачів по справі, яким на час укладення договору належали певні частки у спільній частковій власності на будинок. Проте оскільки позивачі не внесли на депозитний рахунок суду дійсну вартість спірного приміщення суд за таких підстав відмовив в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідачів просили відхилити апеляційні скарги, представники позивачів просили задовольнити скарги.

Заслухавши доповідача, доводи представників відповідачів, позивачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої" інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що 21 липня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив приміщення, загальною площею 55, 80 кв.м. у будинку АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного договору відчужувалось не частка у спільній частковій власності, а окреме приміщення, в довідки БТІ м. Донецька, яка надавалась при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, не було зазначено, що ОСОБА_2 належала частка у спільній частковій власності на приміщення АДРЕСА_1.

Звернувшись до суду з позовом, колективне підприємство «Трест Донецькжитлобуд № 1» та ОСОБА_1 посилались на те, що при укладенні договору купівлі-продажу порушене їх переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. При цьому позивач КП «Трест «Донецькжитлобуд № 1» зазначав, що відповідно до правовстановлюючого документу та даних БТІ м. Донецька їм на праві власності в приміщені АДРЕСА_1 належить 93/100 частки, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що її на праві власності в спірному приміщенні на час укладення договору купівлі-продажу між відповідачами належало 4\100 частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Частиною 4 ст. 362 ЦК встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред»явити до суду позов про переведення на нього прав та обов»язків покупця. Одночасно позивач зобов»язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що переважне право позивачів на купівлю у праві спільної часткової власності було порушене, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу між відповідачами у порушення ч. 1 ст. 362 ЦК України позивачі не були повідомлені про намір відповідача продати свою частку.

Під час розгляду справи в суді першій інстанції позивачі внесли на депозитний рахунок суду суму, яка зазначена в договорі купівлі-продажу. Пленум Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами роз»яснив, що на депозит суду підлягає внесенню дійсна вартість частки на час розгляду справи. Суд першої інстанції запропонував позивачам внести на депозитний рахунок суду дійсну вартість спірної частки, в зв»язку із відмовою позивачів внести такі суми, суд відмовив в задоволенні позову. Апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для неврахування роз»ясень, які містяться в постанові щодо внесення на депозитний рахунок суду не суми, яка зазначена в договорі, а дійсної вартості частки.

Доводи апеляційних скарг щодо неврахування судом тієї обставини, що зазначені роз»яснення Пленуму стосуються тільки статті 114 ЦК УРСР 1963 року не можуть бути прийняті до уваги. Аналіз норм матеріального права, які містяться в статті 114 ЦК УРСР та в статті 362 ЦК України, надає підстави для висновку, що положення матеріального закону щодо визначення вартості частки при переводі прав та обов»язків покупця на особу, чиє переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності порушене, є тотожними.

Інші доводи апеляційних скарг були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги «Трест Донецькжитлобуд № 1» , ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.