Справа № 22- 1303/2009р.
Головуючий в 1 інстанції Літовка В.В.
Категорія 21
Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Кузмінковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа - ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про визнання договору дарування частини квартири недійсним і
встановив:
в апеляційній скарзі представник позивачів за довіреністю ОСОБА_6 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаного позову, і ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що викладенні в ньому висновки суду не відповідають обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представників позивачів за довіреністю ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення, скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а ОСОБА_3 заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити і залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
2 березня 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 і просила стягнути з нього на її користь у подвійному розмірі завдаток в сумі 36360, 0 грн., отриманий ним 11 березня 2006 р. в рахунок продажу належної йому на праві власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки в наступному він відмовився укласти вказаний договір нотаріально.
Вона також просила суд стягнути на її користь з відповідача 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй вказаними діями.
6 серпня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору завдатку недійсним (а. с. 48-49).
В заяві зазначалося, що позивачі з ОСОБА_4 є співвласниками вказаної квартири, а тому він не мав права без їх згоди розпоряджатися квартирою.
Крім того спадкові права на неї він оформив лише 14 вересня 2006 року, а спірний договір уклав 11 березня 2006 року, коли ще не був власником 1А частини квартири.
Тому позивачі просили суд ухвалити рішення, яким визнати договір завдатку від 11 березня 2006 року недійсним.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23 серпня 2007 року позови об'єднано в одне провадження (а. с.59).
2 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про зміну позову і просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача укласти з нею договір купівлі-продажу належної йому на праві власності частини вказаної квартири (а.с.79).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада
2007 року позов ОСОБА_3 задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 98-99).
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2008 р. рішення скасовано з направленням справи на новий розгляд за не розглядом судом всіх позовних вимог (а.с. 123-124).
16 травня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з додатковою позовною заявою, в якій відмовилася від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми завдатку в подвійному розмірі і просила зобов'язати його укласти з нею договір купівлі продажу належної йому на праві власності 1/2 частини спірної квартири (а.с. 131).
Під час знаходження справи на розгляді в суді 30 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір дарування належної йому на праві власності 1/2 частини спірної квартири (а.с.136-137).
6 вересня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зміненою зустрічною позовною заявою і просили визнати вказаний договір дарування недійсним з підстав його незаконності та удаваності (а.с. 138-139).
Вони зазначали, що відповідач всупереч вимогам ст. 369 ЦК України розпорядився без згоди інших співвласників майном, що знаходиться в їх спільній сумісній власності.
Крім того, він, щоб скрити факт продажу, уклав з ОСОБА_3 удаваний договір дарування, оскільки фактично отримав від неї гроші за належну йому частку квартири.
Тому позивачі просили ухвалити рішення, яким визнати договір дарування недійсним і зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 отриману ним від продажу його частини квартири суму грошей.
В судовому засіданні 10 листопада 2008 року ОСОБА_3 відмовилася від свого позову, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовилися від позову про визнання недійсним договору завдатку (а.с. 159).
Ухвалами Краматорського міського суду Донецької області від 10 листопада
2008 року відмову від позовів прийнято і провадження за ними закрито (а.с. 157- 158).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування частини квартири відмовлено..
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із п. 5 ч.1 ст. 311ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
При розгляді цієї справи судом першої інстанції не розглянуто заявлений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позов про визнання недійсним договору дарування частини квартири з підстав ст. 369 ЦПК України, тобто як такий, що не відповідає вимогам закону згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Судом першої інстанції не перевірено і не встановлено на праві якої власності -спільної сумісної чи спільної часткової, належить сторонам по справі спірна квартира, а відповідно і не перевірено, чи є підстави для визнання договору дарування недійсним з заявлених позивачами підстав відповідно до вимог ст. 369 UK України.
Крім того, судом відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України не з'ясовано, чи належить позивачкам право вимоги щодо визнання угоди дарування удаваною, враховуючи, що вони не є стороною цієї угоди і не ставлять питання про визнання її недійсною з визнанням дійсним договору купівлі-продажу та переведення на них прав та обов'язків покупця відповідно до вимог ст. 362 ЦПК України, у тому разі, якщо спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, оскільки відповідно до вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2008 року СКАСУВАТИ, справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.