Справа № 22-745
Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В.
Категорія 51
Доповідач Песоцька Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі суддів:
головуючого Песоцької Л.І.
Дяченка В.М., Сорока Г.П.
при секретарі Грішко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (далі ВАТ ММК ім. Ілліча) про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги і середньої заробітної плати за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою позивача на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2009 року,
встановила:
У липні 2008р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ ММК ім. Ілліча про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги і середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.
Вказував на те, що 15 травня 2008р. він вимушений був звільнитися з роботи контролера ВАТ ММК ім. Ілліча за власним бажанням у зв'язку з порушенням відповідачем його трудових прав, а саме у вихідні дні його примушували займатись фізичною підготовкою, проходити профогляди; відмовили у розслідувані факту пошкодження його автомобіля на території комбінату; мали намір перевести його без згоди на іншу роботи. 12 травня 2008р. він написав заяву про звільнення у зв'язку з порушенням роботодавцем його прав, але заст. генерального директора здійснив на нього психологічний тиск, змусив переписати заяву, змінити причину звільнення, посилаючись на те, що вони з ним разом працювали, що у нього будуть неприємності. Посилаючись на зазначене, позивач просив визнати його звільнення з причини невиконання відповідачем законодавства про працю, зобов'язати відповідача виплатити йому вихідну допомогу в розмірі 4500 грн., стягнути з відповідача на його користь за затримку розрахунку за 15 днів 750 грн.
У серпні 2008р. позивач уточнив свої вимоги, просив визнати його звільнення звільненням за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю без поновлення на роботі і внесення змін у записи в трудовій книжці.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2009 року у задоволені позовів ОСОБА_3 про визнання звільнення з роботи звільненням за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю, зобов'язання сплатити вихідну допомогу, стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і задовольнити його вимоги, посилається на те, що судом рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховані надані ним докази і необгрунтовано відмовлено у позовах.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи скарги, представників відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору з цих питань.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 24 січня 2005р. працював у відповідача контролером відомчої воєнізованої охорони (ВВО). 12 травня 2008р. він звернувся з заявою про звільнення з роботи з 15 травня 2008р. за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами. Наказом по підприємству від 15 травня 2008р. ОСОБА_3 звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_3 про визнання його звільнення звільненням за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю, суд послався на відсутність підстав для задоволення даного позову. З таким висновком не можна не погодитись.
З пояснень позивача, представників відповідача, показань свідка ОСОБА_6, даних заяви ОСОБА_3 (а.с.68) вбачається, що він звернувся з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами, за цією заявою і з цієї підстави він і звільнений відповідачем з роботи.
Посилання позивача на те, що він спочатку звертався з заявою про звільнення у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, а після розмови з начальником ВВО переписав свою заяву, не можуть бути підставою для зміни формулювання причини звільнення. З пояснень самого позивача, свідка ОСОБА_6 вбачається, що будь-яких дій, які б можна було визнати примушенням, начальник ВВО не вчиняв і позивач, маючи вищу юридичну освіту, на свій розсуд прийняв рішення про звернення з заявою про звільнення за сімейними обставинами.
З пояснень сторін, даних Положення про відомчу воєнізовану охорону ВАТ «ММК ім. Ілліча» вбачається, що особовий склад ВВО проходить фізичну підготовку з розрахунку 4 години на місяць, яка у відповідності з затвердженим і узгодженим з профспілковим комітетом графіком роботи ВВО є обов'язковою, включається до робочого часу і оплачується. Проходження фізпідготовки передбачалось після спливу 42 годин безперервного відпочинку.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем затверджувались графіки проходження медичних оглядів, в яких зазначались відповідні періоди (20-21 день) для відповідних служб підприємства, медичний огляд проводився за кошти підприємства зі збереженням середнього заробітку. У визначений період працівники на свій розсуд проходили медичний огляд, це стосується і відповідача.
Встановлено, що при виїзді позивача з території підприємства внаслідок зіткнення з вантажем, який переміщався краном, був ушкоджений належний йому автомобіль.
Рішенням суду за його позовом стягнуто відшкодування матеріальної шкоди за рахунок підприємства з підстав, передбачених ст.1187 ЦК України.
З пояснень сторін, наказів також вбачається, що позивач був прийнятий на роботу контролером ВВО без зазначення конкретного посту та групи. Тому не можна погодитись з його посиланнями на те, що відповідач мав намір перевести його на інший пост. Необхідність переміщення відповідачем обґрунтовувалась.
З урахуванням зазначеного суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про зміну формулювання причини його звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відмовляючи у позові про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, суд вказав на те, що в день звільнення позивач не працював і не надані докази тому, що він звертався до відповідача про виплату розрахунку. Цей висновок підтверджується матеріалами справи.
Звільнений позивач 15 травня 2008р., 6 червня 2008р. сума розрахунку перерахована відповідачем на його картковий рахунок.
Не погоджуючись з висновками суду, позивач не надав докази, які б їх спростовували. Його посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування рішення, неспроможні.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст.32, 38, 70, 116, 117, 123 КЗпП України, підстав для його скасування не встановлено.
У відповідності з вимогами ст.81 ЦПК з позивача на користь державного бюджету підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн.80 коп. на користь державного бюджету на розрахунковий рахунок 31219259700001 МФО-834016 ЄДРПОУ-34686537, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, код бюджетної класифікації 22050000.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців у Верховний Суд України.