Справа №22-6273-2008 p.
Категорія - 51
Головуючий в 1 інстанції Садчиков Д.В.
Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С. суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Бондаренко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропілля вугілля» (Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська») про визнання факту порушення трудового договору, визнання записів в трудовій книжці, особовій картці і в наказах № 219/к та 118/к такими, що не відповідають дійсності, поновлення пропущеного строку звернення до суду і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, направлення справи на новий розгляд за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що, на її думку, предметом цього спору є порушення трудового договору працівниками відділу кадрів, судом не взято до уваги офіційний лист Мінвуглепрому, неповно викладено пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, не взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дано невірну правову оцінку дослідженим доказам.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, а представник ДП «Добропіллявугілля» за довіреністю Баєр Т.В. заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
30.01.2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначала, що вона уклала трудовий договір з ним з 26.04.1977 р. та зобов'язалась виконувати роботу лампівниці в ламповій дільниці ВТБ, їй було встановлено робоче місце, вона була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, був проведений інструктаж з техніки безпеки.
Трудовий договір не був розірваний ні нею, ні адміністрацією, і вона виконувала вказану роботу.
Однак адміністрація в наказі № 219 к порушила трудовий договір, незаконно зазначивши їй професію гірничої, не ознайомивши її з наказами про переведення під розписку.
В наказі № 118 к також зазначено професію гірничої, однак вона направляється на роботу в лампівну та виконує функції лампівниці, на будь - які інші роботи не переводилась, мала додаткову відпустку.
При зверненні до ПФУ в кінці листопада 2004 року з приводу призначення пенсії на пільгових умовах дізналась про те, що професія, яка зазначена в трудовій книжці, не відповідає роботі лампівниці.
Однак на шахті, куди вона у грудні 2004 р. звернулась із заявою про зміну запису в трудовій книжці, отримала відмову з посиланням на те, що виконувана нею робота є роботою гірничої.
Тому просила поновити пропущений з поважної причини строк звернення до суду, визнати, що трудовий договір порушено відповідачем, виправити професію в документах на підставі заяви в наказі № 219 к, 118 к, як у трудовій книжці, так і в особовій картці за формою Т-2 ( а.с. 1-3). .
В заяві від 6.03.2008 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила підтвердити, що професія лампівниці П розряду та гірничої І розряду є за своїми функціями різними професіями та зобов'язати шахту зазначити в особовій картці тарифну ставку згідно з іспитами, прийнятими кваліфікаційною комісією (а.с. 12).
В заяві від 24.03.2008 року позивачка зазначила про відмову від раніше заявлених вимог, просила встановити, чи було порушено трудовий договір начальником відділу кадрів, чи не було, поновити пропущений строк звернення до суду, який було пропущено з поважної причини, оскільки вона не була ознайомлена з існуванням наказів у особовій картці за формою Т-2 під розписку (а.с. 42).
В заяві від 24.04.2008 р. позивачка зазначила про відмову від раніше заявлених вимог, просила визнати факт порушення трудового договору та вважати записи у трудовій книжці, особовій картці і в наказах № 219 к та 118 к такими, що не відповідають дійсності, оскільки в заяві про переведення зазначено професію лампівниці, обов'язки лампівниці вона виконувала з 23.06.1977 р. до 27.09.1977 р. та з 24.04.1978 р. до 1.06.1981 р. згідно з довідкою Мінвуглепрому.
Окрім того, просила поновити строк звернення до суду, оскільки шахта категорично заперечувала існування її заяви, яка була їй видана лише 11.09.2007 р. (а.с. 71).
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2008 року прийнято вказану зміну позовних вимог та часткову відмову ОСОБА_1 від позиву, провадження у справі в цій частині закрито (а.с. 77).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути-законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачкою не надано переконливих доказів на обгрунтування своїх вимог.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про порушення відповідачем трудового договору.
При цьому суд виходив з того, що згідно з наказом № 219 к від 26.06.1977 р. ОСОБА_1, яка закінчила курсове навчання і здала іспит за своєю професією «гірнича поверхні І розряду», було допущено до самостійної роботи за вказаною професією.
Ця обставина підтверджується записами в трудовій книжці та особовій картці позивачки.
Згідно з наказом № 118 к від 24.04.1978 року працівник центральної котельні ОСОБА_1 за її згодою була переведена в лампівну дільниці ВТБ з 24.04.1978 р. на своє постійне робоче місце гірничою поверхні І розряду.
Вказана обставина також підтверджується записами в трудовій книжці та особовій картці позивачки.
Таким чином, при розгляді цієї справи судом не було встановлено факту порушення зідповідачем трудового договору та наявності підстав вважати записи в трудовій книжці, особовій картці позивачки і в наказах № № 219 к, 118 к такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді Інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги низку судових рішень, що набрали законної сили, та встановлені ними обставини щодо умов, терміну, характеру виконуваної позивачкою роботи в період з 1977 року до 1981 року, відповідності записів в первинних документах реальним фактам.
Зокрема, рішенням Добропільського міськрайонного суду від 25.05.2005 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про внесення змін в трудову книжку; рішенням цього ж суду від 30.11.2005 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про примусову видачу довідки, що підтверджує трудовий стаж; рішенням того ж суду від 25.07.2007 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання наказів невідповідними вимогам Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робочих народного господарства СРСР. За таких обставин, оскільки доводи скарги не спростовують правових висновків суду, апеляційний суд вважає їх безпідставними.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду щодо пропуску позивачкою без поважних причин строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбаченого ст. 233 КЗпП України, при цьому помилкове зазначення судом в мотивувальній частині рішення замість тримісячного строку місячного строку не спростовує правового висновку суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів, або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ч. 1 ст. 218, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.