РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого - судді Павловської І.Г.
суддів - Іващенко В.В.
Пономаренко А.В.
при секретарі - Печуріні Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу представника Ялтинської міської ради ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 05 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради, управління освіти Ялтинської міської ради, спеціальної загальноосвітньої дев'ятирічної школи продовженого дня для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку № 3 про стягнення заборгованості за підвищену ставку на заробітну плату,
встановила:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Ялтинської міської ради, управління освіти Ялтинської міської ради, спеціальної загальноосвітньої дев'ятирічної школи продовженого дня для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку № 3, та просила стягнути з відповідачів надбавку до заробітної плати за роботу з дітьми, потребуючими особливих вимог за період з 01.09.2001 року по 30.04.2007 року в сумі 7769 грн. 09 коп., та з урахуванням індексу інфляції 13 509 грн. 68 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що вона працює вчителем у спеціальній загальноосвітній дев'ятирічній школі продовженого дня для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку № 3, та є працівником бюджетної сфери. З 2001 року і по цей час, відповідачами нараховується надбавка із розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої в 1993-1996 році у розмірі 0, 6 грн., хоча з 01.03.1996 року розмір мінімальної заробітної плати постійно змінювався. У зв'язку з чим, просила стягнути заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 05 травня 2009 року позов ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_3 заборгованість надбавки по заробітній платі за роботу з дітьми та підлітками, які мають порушення у фізичному та психічному розвитку за період з 01.09.2001 року по 30.09.2007 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13 509 грн. 68 коп. (без утримання податків та зборів), шляхом перерахування вказаних сум з рахунку міського бюджету, розпорядником якого є Ялтинська міська Рада, на рахунок управління освіти Ялтинської міської ради із наступним стягненням вказаної суми на користь ОСОБА_3. В задоволенні позову до Управління освіти Ялтинської міської ради, спеціальної загальноосвітньої дев'ятирічної школи продовженого дня для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку № 3 - відмовлено. Стягнуто з Ялтинської
Справа № 22-ц-4674/2009 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_4
Доповідач - Павловська І.Г.
міської ради судовий збір в сумі 135 грн. на користь держави та витрати на інформаційне -технічне забезпечення справи в сумі 30 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі представник Ялтинської міської ради ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду у частині задоволених позивних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на що рішення є незаконним і необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на положення статті 57 Закону України «Про освіту», однак поза увагою суду залишилася та обставина, що позивачка звернулася з позовом про стягнення заборгованості за неправильно нараховану доплату за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку. Зазначені правовідносини регулюються статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», та Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти та науки № 102 від 15 квітня 1993 року. Також, посилається на те, що з боку Ялтинської міської ради взагалі відсутні будь-які порушення прав позивачки відповідно до статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», якою передбачено, якщо з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які мають проводитися згідно з Бюджетним кодексом України з іншого бюджету, така дія кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці не була нарахована та сплачена у належному розмірі надбавка до заробітної плати за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, а саме, 0, 66 мінімальної заробітної плати, право на отримання якої передбачено статтею 57 Закону України «Про освіту».
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_3 з 15 серпня 1980 року працює вчителем трудового навчання в спеціальній загальноосвітній дев'ятирічній школі № 3 Ялтинської міської ради (а.с.9).
Згідно довідки спеціальної загальноосвітньої дев'ятирічної школи № 3 позивачці нараховувалася і сплачувалася доплата за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку у розмірі 21 грн. 40 коп. (а.с.8).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково посилався на положення статті 57 Закону України «Про освіту», статтю 21 Закону України «Про оплату праці» як на підставу для стягнення частини заробітної плати, та неправильно застосував положення Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти та науки № 102 від 15 квітня 1993 року.
Статтею 57 Закону України «Про освіту», та статтею 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що держава забезпечує виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи; працівник має
право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з того, що виплата цих надбавок не є предметом спору щодо стягнення частини заробітної плати у вигляді доплати за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку.
Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, що складає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, та є тарифною ставкою, а також інші види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки; педагогічне навантаження вихователя загальноосвітнього навчального закладу становить 30 годин, вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату) - 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку; розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, виплата спірної надбавки за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку передбачена Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти та науки № 102 від 15 квітня 1993 року (з останніми змінами від 11.06.2007р.).
Відповідно до Розділу V Інструкції «Підвищення ставок та окладів. Додаткова оплата праці» пункту 28 підпункту «в» ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються на 0, 66 мінімальної заробітної плати за роботу з контингентом дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку чи тривалого лікування (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у спірний період позивачці правильно нараховувалася та сплачувалася доплата до ставки заробітної плати за умови роботи, виходячи з наступного.
Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року встановлено поняття мінімальної заробітної плати як державної соціальної гарантії, обов'язкової на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» передбачено з 1 березня 1996 року мінімальну заробітну плату у розмірі 1 мільйон 500 тисяч карбованців, а також те, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють за станом на 1 лютого 1996 року.
Зобов'язано Кабінет Міністрів України після підведення підсумків роботи за перший квартал 1996 року переглядати розміри цих виплат, заробітної плати і пенсії з урахуванням зростання індексу цін відповідно до законодавства України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачці виплачувалася доплата, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена станом на 1 лютого 1996 року -60000 крб. з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів 1, 8; 3, 5; 8, 575, і становила 21, 40грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги позивачки про нарахування доплати відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати, що були встановлені Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, є безпідставними.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» розміри і порядок доплати педагогічним працівникам за роботу з контингентом дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку чи тривалого лікування повинні визначатися Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 20 квітня 2007 року прийнято постанову «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки».
На виконання цієї постанови Наказом Міністерства освіти і науки України № 471 від 11 червня 2007 року внесені зміни до підпункту «в» пункту 28 Розділу V Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, за якими за роботу з контингентом дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку чи тривалого лікування ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються на 30%.
Колегія суддів виходить з того, що до зазначеного врегулювання Кабінетом Міністрів України питання підвищення ставок заробітної плати працівникам освіти за роботу з контингентом дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку чи тривалого лікування підстав для зміни розміру доплати за педагогічне звання не існувало, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував, та ухвалив помилкове рішення про задоволення позовних вимог, яке підлягає скасуванню за зазначених вище підстав.
Виходячи з наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
вирішила:
Апеляційну скаргу представника Ялтинської міської ради ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 05 травня 2009 року - задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 05 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради, управління освіти Ялтинської міської ради, спеціальної загальноосвітньої дев'ятирічної школи продовженого дня для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку № 3 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.