Справа №22ц-1823/09 Головуючий у 1 інстанції Гінда О.М.

Категорія 45 Доповідач: Богонюк М.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Богонюка М.Я.

Суддів Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

при секретарі: Безп"ятко О.І.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою

Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м.Львова від 19 березня 2009 року

встановила:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, Львівського міського управління землеустрою, Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру України про визнання права власності та зобов"язання до вчинення дій.

Визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0402 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та позначена під літ. № 2 на плані земельної ділянки, складеному спеціалістом ТзОВ „Львівський регіональний інститут земельної реформи".

В решті позовних вимог- відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада. В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах що мають значення для справи.

Стверджують, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 а є комунальною власністю, а тому рішенням суду порушуються їх права як власника земельної ділянки. Вважають, що у суду не було правових підстав для передачі спірної земельної ділянки позивачці для ведення садівництва у межах громадської чи житлової забудови м.Львова. При вирішенні даного спору суд взяв на себе не властиві йому функції (вирішив питання про передачу у власність земельної ділянки), що є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0, 0382 га, на якій розташований даний будинок. Протягом тривалого періоду часу ОСОБА_1 користується суміжною з її, земельною ділянкою на якій ростуть фруктові дерева, площею 0, 0402 га, і, які огорожені спільним парканом, спірна ділянка знаходиться в комунальній власності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку, площею 0, 0402 га, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач у відповідності до п.6 ч.1 ст.81 ЗК України має право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки із земель комунальної власності. І згідно ст. 118 ЗК України, у встановленому порядку зверталася з заявою про передачу їй земельної ділянки у власність, до органів місцевого самоврядування. Однак листом управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради їй відмовлено у наданні висновку про можливість приватизації спірної земельної ділянки, а управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин повернуло заяву без вирішення питання по суті. Чим порушили право позивача на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Позивач звернувся в суд з позовом за захистом свого права у відповідності до ч.11 ст.118, п.а ч.3 СТ.152 3К України.

Як роз"яснив у п.8 Постанови „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16 квітня 2004 року Пленум ВС України, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, суд у разі задоволення позову визнав рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, незалежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Оскільки судом встановлено, що позивачу безпідставно (без будь-якого обґрунтування про неможливість передачі у власність земельної ділянки для садівництва) відмовлено у передачі у власність земельної ділянки, суд відновив її порушене право, визнавши за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1п.1, 308 ч.1, 314 ч.1п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 19 березня 2009 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.