УХВАЛА
іменем України
2009р. вересня місяця «1» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Войциховській Е.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, Ялтинської спеціалізованої школи І-Ш ступенів №12 Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - Управління освіти Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі із урахуванням компенсації, за апеляційними скаргами Управління освіти Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим та Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ялтинської міської ради АРК, Ялтинської спеціалізованої школи І-Ш ступенів №12 Ялтинської міської ради АРК про стягнення з відповідачів надбавки до заробітної плати за присвоєне звання «Старший вчитель» за період з 1 квітня 2002 року по 1 травня 2007 року в сумі 3667 грн. 01 коп., суму компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за вказаний період в розмірі 2260 грн. 65 коп. і судові витрати по справі у сумі 1500 грн. за проведення експертизи. Вимоги мотивувала тим, що вона працює вчителем у Ялтинській спеціалізованій школі I-III ступенів №12 Ялтинської міської ради АРК, та є працівником бюджетної сфери. Проте відповідачами з квітня 2002 року по травень 2007 року надбавка за наявне у позивачки звання нараховувалася із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої в 1993-1996 роках, у той час, як розмір мінімальної заробітної плати постійно змінювався.
Представник відповідача Ялтинської міської ради позов не визнав, посилаючись на те, що надбавку нараховували правомірно, виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 1996 рік у сумі 10 грн. 70 коп. щомісячно. Проти суми боргу, нарахованої спеціалістом Управління освіти не заперечував, проте вважає, що вона не підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з тим, що фінансується з державного бюджету.
Представник відповідача Ялтинської спеціалізованої школи І-Ш ступенів №12 Ялтинської міської ради АРК у судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлений належним чином. До суду надав клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник третьої особи - Управління освіти Ялтинської міської ради АРК проти позову заперечував, оскільки позивачем надана довідка про розрахунок боргу, складена спеціалістом без урахування податків і зборів. Крім того вважають, що вимоги про стягнення заборгованості слід робити без урахування суми компенсації за несвоєчасно
Справа №22-ц-3754/2009р. Головуючий в 1 інстанції Земляна Г.В.
Доповідач Філатова Є.В.
сплачену заробітну плату, так як державним бюджетом не передбачалося зміна бюджету і тільки починаючи з 1 січня 2008 року введено поетапне підвищення розмірів посадових окладів і позивачу сплачується вказана сума.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 12 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі по надбавці за звання «Старший вчитель» 01.04.2002 року по 01.05.2007 року з урахуванням податків і зборів складає 3667 грн. 01 коп. і компенсацію за несвоєчасно сплачену заробітну плату у сумі 2260 грн. 65 коп., а усього 5927 грн. 66 коп. шляхом перерахування вказаних сум з розрахункового рахунку міського бюджету, розпорядником якого є Ялтинська міська Рада, на розрахунковий рахунок Управління освіти Ялтинської міської ради із наступним стягненням вказаної суми на користь ОСОБА_2. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Ялтинської міської ради судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 30 грн.
Не погодившись з висновком суду Управління освіти Ялтинської міської ради та Ялтинська міська рада подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позові. При цьому посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянти вважають, що заробітна плата та надбавка позивачці були нараховані та виплачені відповідно до вимог законодавства, тому висновки суду про наявність у відповідача заборгованості перед позивачкою не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання надбавки до заробітної плати за звання «Старший вчитель» в розмірі 0, 33 мінімальної заробітної плати, яку відповідач безпідставно, у порушення норм чинного законодавства нараховував, виходячи із розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 лютого 1996 p., тобто із 60000 крб. або 0, 6 грн.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до п. 24 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (в редакції, що діяла до 11.06.2007 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин), ставки заробітної плати і посадові оклади підвищувалися на 0, 33 мінімальної заробітної плати за звання «Старший вчитель». Згідно з постановою Верховної Ради України № 49/96-ВР від 20 лютого 1996 р. «Про порядок введення в дію статтею 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсій за віком» мінімальний розмір заробітної плати переглядається відповідно до законодавства України з метою поступового його наближення до межи малозабезпеченості, затвердженої у встановленому Законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 95 КЗпП України, ст.ст. 3, 10 Закону України «Про оплату праці» Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і
укладення генеральної угоди, та переглядаються незалежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 3 постанови Верховної Ради України № 49/96-ВР від 20 лютого 1996 р. «Про порядок введення в дію статтею 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсій за віком» встановлено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють за станом на 1 лютого 1996 р. Проте зазначеною постановою на Кабінет Міністрів України покладений обов'язок після підведення підсумків роботи за перший квартал 1996 року переглядати розміри цих виплат, заробітної плати і пенсій з урахуванням зростання індексу цін відповідно до законодавства України і подати до Верховної Ради України пропозиції щодо розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
В подальшому відповідно до вимог чинного законодавства розмір мінімальної заробітної плати постійно змінювався і поступово підвищувався, що передбачалося у законах України про Державний бюджет на відповідний рік.
Конституційний Суд України в своїх рішеннях № 9-рл/2001 від 19 червня 2001 року та № 18/183/97 від 3 жовтня 1997 року зазначив, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів. Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульовано однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, якій діяв у часі раніше.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надбавка до заробітної плати за звання «Старший вчитель» в розмірі 10 грн.70 коп. виплачувалась позивачці в період з 01.04.2002 року по 01.05.2007 року без урахування підвищеного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки, тобто законами, прийнятими після 1996 року.
Колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги, що оскільки забезпечення педагогічним та науково-педагогічним працівникам правового, соціального і професійного захисту покладено на органи виконавчої влади, то з боку Ялтинської міської ради відсутнє порушення прав і свобод позивачки. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що Ялтинська спеціалізована школа 1-Ш ступенів № 12 Ялтинської міської ради знаходиться у комунальній власності та фінансується з місцевого бюджету, розпорядником якого є саме Ялтинська міська рада, яка і є належним відповідачем у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки з приводу правильності нарахування суми недоплаченої надбавки та компенсації за її несвоєчасну виплату рішення суду апелянтами не оскаржено, в цій частині його законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції не аналізується, а правильність розрахунків не перевіряється.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Управління освіти Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим та Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію Верховного Суду України протягом двох місяців зі дня проголошення.