Справа №22ц-23132009р. Голов. у 1 інстанції: Бойко О.М.

Категорія: 30 Доповідач: Курій Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - Павлишина О.Ф.

суддів: Курій Н.М., Мікуш Ю.Р.

при секретарі: Гарванко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2009 року, -

встановила:

оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь позивача 6105 грн. 37 коп. матеріальної шкоди, 700 грн. моральної шкоди та 111 грн. 05 коп. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила відповідачка, просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що 12 серпня 2008 року о 14 годині на перехресті вул.  Луганська та вул.  Стрийська мало місце ДТП, внаслідок чого зіткнулись автомобілі та зазнали пошкодження, про що працівником ДАІ був складений Протокол про адміністративне правопорушення № 302321 від 12.08.2008 року та направлений на розгляд у суд. 20.11.2008 року у адміністративній справі винесені постанова, яка відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України є обов'язковою для суду в частині, що стосується її вини у вчинені ДТП. У зв'язку з непогодженням із згаданою постановою вона у цивільній справі не може довести свою невинуватість у завданні матеріальних збитків. Не погоджується з висновками Експертного автотоварознавчого дослідження № 1988 від вересня 2008 року, оскільки дане питання про те, які пошкодження стались внаслідок ДТП на автомобілі «Мазда 626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відноситься до компетенції цього роду експертизи, а Експерт, відповідно, не являється фахівцем у цьому питанні. Вважає невірним посилання суду на ст. 1167 ЦК України, без врахування ст. 23 Цивільного кодексу України, у якій під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб, а такого поняття як моральне переживання, яке вважалось би моральною шкодою, немає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Задовольняючи частково позов, судом вірно встановлено, що з вини відповідачки 12 серпня 2008 року о 14.00 год. на перехресті вул. Луганська та вул. Стрийська в м.Львові мала місце дорожньо-транспортна пригода між автомобілем позивача марки „Мазда", д.н. НОМЕР_2 та автомобілем марки „Коуєг", д.н. НОМЕР_3, належним відповідачці, в результаті якої транспортний засіб позивача зазнав технічних пошкоджень.

Зазначені обставини стверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 18014/08 та постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 листопада 2008 року, якою відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яка відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України є обов'язковою для суду в частині, що стосується вчинених відповідачкою дій.

Не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що суд не мав права при визначенні розміру матеріальної шкоди покладати в основу рішення висновок Експертного автотоварознавчого дослідження № 1988 від вересня 2008 року ВАТ "Галич-Авто", складеного на прохання позивача, оскільки проведення експертизи на предмет визначення вартості заподіяної шкоди ні відповідачка, ні її представник в суді не ініціювали. Тому суд розглянув справу на підставі наявних доказів. Слід зазначити, що вищевказане дослідження проведено спеціалістом ОСОБА_7, який має вищу технічну освіту та кваліфікацію експерта по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру нанесеного збитку власнику транспортного засобу» (а.с.7)

Оскільки всупереч нормам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів, які б спростували досліджені судом докази, суд першої інстанції з урахуванням даних щодо розміру заподіяної шкоди позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задовольнив в повному обсязі та стягнув витрати в справі.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив із того, що зазначеними вище діями відповідача позивачу дійсно була завдана моральна шкода, яка має бути відшкодована відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України та, врахувавши обставини справи, вимоги розумності та справедливості, частково задовольнив позовні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального закону та зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 303, п.1. ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.