Судове рішення #9698499

Справа 22-6007

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко О.М.

Категорія 21

Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є.

Суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.

При секретарі Баранові В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування, заповіту, визнання права власності на 1\2 частку квартири,

встановив:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2009 року ОСОБА_1 виселена з квартири АДРЕСА_1, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування, заповіту, визнання права власності на 1\2 частку квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі і не грунтуються на нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності належить спірна квартира, 1\2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1.11.2007 року та 1\2 частка на підставі договору дарування від 14.06.2007 року, відповідно до якого позивач прийняв в дар зазначену частку квартири від ОСОБА_4. Відмовляючи відповідачки в позові про визнання договору дарування недійсним , суд дійшов до висновку, що доказами по справі не підтверджено, що на час укладення правочину дарувальник не усвідомлював значення своїх дій. За таких же підстав суд відмовив в позові про визнання недійсним заповіту, укладеному ОСОБА_4 24 березня 2006 року на ім.»я позивача. Оскільки суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог відповідачки, встановив, що позивач є власником спірної квартири, він виселив відповідачку з квартири, оскільки вона без законних підстав вселилась та проживає в квартирі.

В судовому засіданні відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги, представники позивача просили скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи відповідачки, представників позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира на праві спільної часткової власності належала: 1\2 частка - ОСОБА_5, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 1\2 частка ОСОБА_4.

Встановлено, що 24 березня 2006 року ОСОБА_4 заповів належну йому 1\2 частку спірної квартири позивачу, 14 червня 2007 року ОСОБА_4 подарував позивачу належну йому 1\2 частку спірної квартири.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог відповідачки про визнання вказаних правочинів недійсними, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачка не довела в судовому засіданні, що у момент вчинення правочинів ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Такий висновок суду першої інстанції грунтується на доказах по справі і нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

5 серпня 2007 року ОСОБА_4 помер, відповідачка є його дружиною. Звернувшись до суду з позовом, відповідачка наполягала на тому, що ОСОБА_4 за життя зловживав алкогольними та наркотичними засобами, знаходився на обліку в наркологічному диспансері, притягувався до кримінальної відповідальності, після смерті матері з ІНФОРМАЦІЯ_1 і по день смерті постійно знаходився у наркотичному сп'янінні, а тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладення заповіту та договору дарування.

Згідно з актом посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної Донецьким обласним центром судово-психіатричної експертизи 22 грудня 2008 року, ОСОБА_4 на момент укладення заповіту та оформлення договору дарування квартири на будь-яке психічне захворювання не страждав, за своїм психічним станом був спроможним розуміти значення своїх дій та керувати ними ( а. с. 11-122). З експертизи вбачається, що вона проведена судово-психіатричною експертною комісією на підставі матеріалів цивільної справи, пояснень сторін, пояснень свідків, матеріалів амбулаторної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 тощо.

Відмовляючи в задоволенні позову відповідачки, суд надав належну оцінку вказаному висновку експертизи, дійшов до правильного висновку, що належними доказами по справі не підтверджено, що на момент укладення правочинів ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що судом не витребувані амбулаторна картка ОСОБА_6, інші докази щодо стану здоров»я ОСОБА_6 неспроможні. Судом першої інстанції була витребував амбулаторна картка ОСОБА_6, встановлено, що така картка була заведена тільки після госпіталізації хворого, відповідно до довідок міської клінічної лікарні № 3 ОСОБА_6 на диспансерному обліку не знаходився, до лікарні не звертався, відповідно амбулаторна картка на нього не заводилась.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом тієї обставини, що ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями та наркотичними засобами також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі обставини були встановлені судом першої інстанції, відповідні дані про таке зловживання мали експерти при проведенні експертизи. Проте сам по собі факт зловживання особою алкогольними напоями та наркотичними засобами не є підставою для висновку, що в момент укладення правочинів така особа не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Встановлено, що позивачу на праві власності належить спірна квартира, відповідачка без законних підстав вселилась в квартиру, тому суд правильно задовольнив позовні вимоги власника квартири про виселення відповідачки з квартири.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація