Справа №22ц-1860\09 Головуючий у 1-й інстанції: Свірідова В.В.
Категорія:30 Доповідач в апел. інстанції: Зверхановська Л.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Цяцяка Р.П., Зверхановської Л.Д.
при секретарі: Підлужній К.В.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 11831, 51 грн., кошти в сумі 54637, 50 грн. - втрачений дохід та 5000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 71 469 грн. Стягнуто відповідачів солідарно в користь держави судовий збір в сумі 664, 77 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення та суд прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи. Зокрема зазначає, що висновки суду про стягнення 54637, 50 грн. наче б то втраченого позивачем як приватним підприємцем доходу внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я не підтверджені жодними доказами. Так само апелянт вважає не доведеним заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
В частині стягнення майнової шкоди рішення суду не оскаржує.
Просить рішення суду змінити, виключивши з нього необхідність відшкодовувати позивачу суму втраченого доходу 54637, 50 грн. та зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із таких підстав.
Місцевим судом вірно встановлено, що 16.05.2008 року на проспекті Чорновола у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль „Опель Астра", державний номерний знак НОМЕР_1, належний позивачу ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Автомобілем «Фольксваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, керував ОСОБА_5, а ОСОБА_4 перебував в цей час в салоні автомобіля на місці пасажира біля водія.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 22 .09. 2008 року ОСОБА_5 визнано винним у ДТП, яка відбулась 16.05.2008 року.
Відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заподіяну позивачу шкоду повинен відшкодовувати і ОСОБА_5
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди та стягуючи з відповідачів 5000 грн. моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що в зв'язку пошкодженням автомобіля та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_2 вживав додаткових зусиль для налагодження свого життя і відновлення здоров»я, терпів фізичний біль та душевні страждання.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз»ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також вимогам розумності та справедливості.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду у цій частині.
Крім того, судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів втраченого доходу в сумі 54637, 5 грн.
При цьому місцевий суд виходив з того, що позивач, який працював приватним підприємцем, отримавши внаслідок дорожньо - транспортної пригоди тілесні ушкодження, на тривалий час (5 місяців) змушений був припинити таку діяльність, внаслідок чого повністю втратив дохід.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, цих вимог закону не в повній мірі дотримано місцевим судом.
Відповідно до ч.1 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи -підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Так, на а.с. 27 знаходиться довідка ДПІ у Сихівському районі м. Львова №357/17-113 від 12.01.2009 року про валовий дохід приватного підприємця ОСОБА_2 за кожен із 4-х кварталів 2007 року, на підставі якої місцевий суд визначив втрачений позивачем дохід - 54 637, 50 грн.
Проте, ОСОБА_2 і у 2008 році отримував доходи, про що свідчить довідка ДПІ у Сихівському районі м. Львова №358/17-113 від 12.01.2009 року, яка знаходиться на а.с. 26.
Однак, суд першої інстанції цій довідці не дав жодної оцінки.
Згідно цієї довідки загальний дохід ОСОБА_2 у 2008 році становив 33154 грн., що є значно меншим , ніж у 2007 році, причому його дохід суттєво зменшився саме у той період, коли позивач перебував на листках непрацездатності, що підтверджено копіями цих листків непрацездатності.
Судова колегія вважає, що втрата доходу приватного підприємця ОСОБА_2 є наслідком отримання ним тілесних ушкоджень, а на інших факторів.
Розмір втраченого позивачем доходу становить 40832, 35 грн., а не 54637, 50 грн.
До такого висновку колегія суддів дійшла таким чином: якщо сукупний дохід ОСОБА_2, отриманий у 2008 році, - 33154 грн. поділити на 12 місяців, то місячний дохід становитиме 2762, 83 грн.
Оскільки місячний дохід позивача у 2007 році становив 10927, 5 грн., то різниця становить 8164, 67 грн., яку помноживши на 5 місяців перебування ОСОБА_2 на лікарняному, отримуємо 40832, 35 грн.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року в частині стягнення з відповідачів втраченого доходу в сумі 54637, 50 грн. слід змінити , так як висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, та зменшити розмір втраченого доходу, який підлягає стягненню до 40832, 35 грн.
У зв'язку з цим необхідно змінити оскаржуване рішення і в частині стягнення судового збору, зменшивши його розмір до 535, 05 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 кошти в сумі 54 637, 50 грн. - втраченого доходу змінити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 втрачений дохід у розмірі 40823, 35 грн.
Змінити рішення в частині стягнення судового збору. Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 535, 05 грн. судового збору в дохід держави.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.