Справа № 22ц-11692009 р. Головуючий у 1 інстанції: Бойко С.М.
Категорія: п.56 Доповідач: Петричка П.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року червня 22 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
При секретарі: Гарванко М.М.
З участю: позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника митниці ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської митниці і Західної регіональної митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2000 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, державної податкової інспекції м. Львова, управління Державного казначейства у Львівській області про виключення майна з акту опису, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Державну податкову інспекцію м. Львова зобов'язано повернути позивачу 3350 доларів США, перерахованих Державному казначейству України платіжним дорученням № 20 23.12.1999 року на розрахунковий рахунок за № НОМЕР_1 МФО 322313 в Укрексімбанк м. Києва.
В апеляційних скаргах, які є ідентичними, Львівська і Західна регіональна митниці вказали, що позивач не подав жодних доказів володіння на праві спільної власності грошовими коштами в сумі 6700 доларів США. Суд не вжив заходів для отримання пояснень від відповідачки, зробив свій висновок на припущеннях, не врахував вироку суду і рішенням вніс у нього зміни. Суд не залучив до участі в справі як третю особу, без самостійних вимог, Західну регіональну митницю яка була органом дізнання і порушувала кримінальну справу.
Просили скасувати рішення, ухвалити нове і відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника митниці в підтримання скарги, заперечення позивача і обґрунтування адвоката, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і задовольняючи позовні вимоги, керуючись положеннями ст. 385 ЦПК України (1963 р.), суд виходив із не спростованого відповідачами факту належності майна подружжю, надбаного тривалою працею на Крайній Півночі СРСР, що стверджено об'єктивними і переконливими доказами.
Безпідставними є доводи апелянта щодо неврахування судом вироку Залізничного районного суду м. Львова від 5.10.1999 р. про засудження відповідачки за контрабанду валюти, оскільки цей вирок досліджувався в судовому засіданні і був врахований в обґрунтуванні рішення.
Вирок суду не виключав можливості звернення з позовом чоловіка засудженої про виключення майна з акту опису та доводити своє право на частину майна - коштів зароблених подружжям.
Неспроможними є твердження апелянта про зміну вироку оскаржуваним рішенням, оскільки таке не вбачається зі змісту мотивувальної та резолютивної частини рішення і таке виключається нормами процесуального і матеріального права, які суд належно і повно виклав.
Не заперечуючи того, що Західна регіональна митниця була органом дізнання, збирала матеріали та порушувала кримінальну справу, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права незалученням митниці до участі в справі як третьої особи.
Проведення дізнання в кримінальній справі не зобов'язує суд притягувати до участі в цивільній справі митниці.
Апелянт не подав жодних доказів впливу рішення суду, чи порушення ним прав і оспорюванних інтересів митниці. Валютні цінності не конфісковувались в дохід митниці чи Державної митної служби України. Відповідачами по справі була Державна податкова інспекція м. Львова та Головне управління Державного казначейства у Львівській області.
В оскаржуваному рішенні однозначно вказано, що за матеріалами кримінальної справи конфісковані гроші перераховані Державному казначейству України, на відповідний рахунок.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно і об'єктивно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 15, 30, 62, 172, 209, 385 ЦПК України 1963 p., закону України „Про власність", ст.22 Кодексу законів про шлюб та сім'ю України, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для скасування рішення нема.
Керуючись ст.ст.303-305, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 319, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Львівської митниці та Західної регіональної митниці відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2000 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.