УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:

Головуючого судді Луніна С.В.,

суддів Берзіньш B.C., Сокола B.C.,

при секретарі Іванові O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк)до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 04 березня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

30 жовтня 2008 року Банк, посилаючись на статті 526, 543, 546, 549-552, 610, 612, 623, 625 ЦК України, статті 19, 20 Закону України «Про заставу», статтю 1 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», звернувся до суду із позовом (а.с.4-5, 36) і просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитом, відсоткам і пені у розмірі 55 246, 76 грн., державне мито у розмірі 516, 40 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи, на загальну суму 55 793, 16 грн. Також просив звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави майна № 244 від 22 серпня 007 року на користь ВАТ «Ощадбанк» суму зазначеної заборгованості та судових витрат.

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 04 березня 2009 року зазначений позов задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, відсоткам і пені у розмірі 55 246, 76 грн., судовий збір у розмірі 516, 40 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 30 грн., усього 55 793, 16 грн. Звернуто стягнення на предмет застави згідно з Договором застави майна № 244 від 22 серпня 2007 року на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суму зазначеної заборгованості та судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що за поважними причинами не підготував заперечення проти позову та не надав докази, що мають суттєве значення для справи. Також вказує, що другий відповідач ОСОБА_3, яка фактично є користувачем заставленого майна, взагалі не з'явилася у судове засідання, її місцезнаходження не відоме.

В запереченнях Банк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що справа була розглянута за участю відповідача ОСОБА_1, а ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

В засіданні апеляційного суду представник позивача Шендрік В.А. просила апеляційну скаргу відхилити за її необґрунтованістю.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши

Справа № 22-ц-3403/2009р. Головуючий суду першої інстанції Абзатова Г.Г.

Доповідач Сокол B.C.

пояснення сторони, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Встановлено, що 22 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 262, згідно якого Банк надав йому у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 000 грн. зі сплатою 20% річних, також між сторонами було укладено договір застави майна № 244, у відповідності до якого предметом застави виступають предмети побуту та того ж дня між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №300.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін і відповідно до вимог закону, договору або з вимогами, що звичайно пред'являються.

Статтею 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У порушення умов договору відповідачі належним чином не виконували своїх зобов'язань в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 28 січня 2009 року склала 55 246, 76 грн. (а.с.38).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Згідно статей 554, 610 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

З огляду на вказані норми матеріального характеру у суду були правові підстави для стягнення із відповідачів солідарно спірних грошей.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, згідно яких апелянт був присутній у судовому засіданні 04 березня 2009 року, погоджувався із позовними вимогами і не заперечував проти їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо неучасті у судовому засіданні другого відповідача - ОСОБА_2 з огляду на положення абзацу 2 пункту 20 Постанови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Крім того колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про необхідність дослідження апеляційним судом нових доказів в порядку частини 2 статті 303 ЦПК України.

Таким чином, апелянт всупереч положенням статті 60 ЦПК України не надав належні докази, які могли б спростувати правильність висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку статті 311 ЦПК України немає.

Відповідно до статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 04 березня 2009 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.