Справа № 22-8621 Головуючий у 1 інстанції Дундар І.О.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Східний» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, -
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 3 листопада 2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, КП «Східний» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2430 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 грн., витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 516 грн. 12 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. і в дохід держави судовий збір 8.50 грн., - та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що суд безпідставно визнав доводи КП «Східний» про те, що спричинення шкоди позивачу сталося внаслідок здійснення нею самостійно ремонтних робіт в квартирі, внаслідок чого не були приєднані труби стояка до нижче розташованої квартири позивача і КП «Східний» не мало ніякого відношення до ремонту в її квартирі; судом безпідставно не взяті до уваги пояснення свідків; суд не взяв до уваги, що безспірних доказів спричинення шкоди майну позивача, як того вимагає ст. 1166 ЦК України не встановлено.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач і представник відповідача - КП «Східний» заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_3; квартира була приватизована 22 січня 2007 року.
Квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року.
29 вересня 2005 року з вини мешканців квартири № 54 сталося залиття квартири позивача, внаслідок чого в жилій кімнат шпалери, пол., електропроводка приведені в непридатний для використання стан, чим позивачу спричинена матеріальна шкода.
Згідно акту, показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1. залиття квартири позивача сталося з тієї причини, що в квартирі відповідачки не був підключений радіатор опалення.
Судом не встановлений той факт, що ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_2 проводили працівники КП «Східний».
Відповідно до висновку експерта від 18 квітня 2008 року між залиттям квартири № 51 та ремонтом, який виконували в квартирі № 54 є причинно-наслідковий зв'язок; вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних із залиттям квартири АДРЕСА_2 з урахуванням вартості матеріалів на момент проведення експертизи складає 2430 грн.
Суд також дійшов висновку, що позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він відчував душевні страждання з приводу того, що майно, належне йому, було пошкоджено і у зв'язку з цим він вимушений застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя в таких умовах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної і моральної шкоди, суд виходив з того, що в судовому засіданні встановлена вина відповідачки ОСОБА_2 у спричиненні шкоди власнику квартири № 51 ОСОБА_3 внаслідок залиття квартири останнього на суму 2430 грн.
Такі висновки суду грунтуються на нормах матеріального і процесуального права і зібраних по справі доказах.
Розглядаючи справу суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, дав їм вірну правову оцінку.
Відповідно до ч.1 ст. 177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом залиття квартири позивача сталося 29 вересня 2005 року з вини відповідачки ОСОБА_2
Факт залиття квартири позивача і виявлені у зв'язку з цим пошкодження зафіксовані в акті обстеження квартири № 51, в якій проживає позивач, від 19 жовтня 2005 року, складеному комісією в складі головного інженера КП «Східний» ОСОБА_7, інженера ОСОБА_8, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_1. та затвердженому директором КП «Східний». Причинами залиття квартири позивача зазначене наступне: мешканці квартири № 54, які виконували ремонтні роботи в квартирі, зняли радіатор опалення, в результаті чого при заповненні системи опалення сталося залиття квартири № 51.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідачка підтвердила, що дійсно у вересні 2005 року робила ремонт у своїй квартирі і одночасно міняла труби стояків опалення, але у зв'язку з тим, що позивач відмовився пускати майстрів у свою квартиру для з»єднання труб, вони так і залишилися не з»єднаними і при запуску системи опалення сталося залиття квартири позивача.
Згідно висновку експерта від 18 квітня 2008 року між залиттям квартири № 51 та ремонтом, який виконувався в квартирі № 54 є причинно-наслідковий зв'язок; вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних із залиттям квартири № 51 складає 2430 грн.
Зазначений висновок відповідачкою не оспорений і не спростований.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що залиття квартири позивача сталося саме з вини відповідачки, оскільки нею не дотримані вимоги ст. 177 ЖК України, яка і повинна на підставі діючого законодавства відшкодувати позивачу заподіяну матеріальну шкоду. Суд дійшов також правильного висновку про спричинення позивачу моральної шкоди; розмір моральної шкоди визначений з додержанням вимог ст. 23 ЦК України. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст. 177 ЖК України та ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.