АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3570/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Гладкіна Г.А.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової Г.С.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконними дій відповідача, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконними дій відповідача, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», у позові зазначила, що вона має статус «дитина війни» та згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач зазначену надбавку до пенсії їй не нарахував та не виплатив.
На підставі вищезазначеного, позивач просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії та зобов’язати здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити їй виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги яку дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до моменту винесення рішення з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Михайлівському районі Запоріь-
кої області, щодо не спліти ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.02.2009 року по 24.02.2010 року.
Зобов’язано УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області перерахувати ОСОБА_3 розмір щомісячної державної соціальної допомоги, що була виплачена за період з 15.02.2009 року по 24.02.2010 року та виплатити недоплачену суму допомоги у відповідності з вимогами Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області подало до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за період з 15.02.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв”язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обгрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2009 рік, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за 2009 рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже
порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 15 лютого 2010 року.
Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні – лютому 2010 року останній суду не надав.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 15 лютого 2010 року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні, лютому 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року .
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Михайлівському районного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
В іншій частині постанову залишити без змін
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :