Справа № 22ц-1699 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Категорія: 2 Доповідач: Богонюк М.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Зверхановської Л.Д.

При секретарі: Макойді Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2009 року, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не було взято до уваги те, що спірну квартиру яка складається з двох кімнат НОМЕР_1 і НОМЕР_2, було надано сім'ї у складі 5 чоловік, які згодом приватизували дану квартиру та їм видано свідоцтво про право власності. Оскільки вона з 1999 року проживає в кімнаті НОМЕР_1, якою користується тривалий час і сплачує всі необхідні платежі за цю кімнату, то суду слід було визнати за нею право власності на спірну кімнату НОМЕР_1.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.1, 2 ст. 369 ЦК України Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира 295, 312 на вул.  Шевченка, 362 у м. Львові належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Дана квартира надавалась сім'ї як єдиний житловий об'єкт - квартира, яка в подальшому була приватизована.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у разі визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, будуть порушені права неповнолітнього ОСОБА_5, який згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 09.04.2002 року є співвласником даної квартири.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що вона з 1999 року проживає в кімнаті НОМЕР_1, якою користується тривалий час і сплачує всі необхідні платежі за цю кімнату, оскільки тривалість проживання в квартирі не є підставою для визнання права власності на неї.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.