АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц-4398/09 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Гусев О.Г.
Доповідач: Фадєєнко А.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року м. Одеса
Колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів – Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.
при секретарі – Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «СоцКом Банк» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «СоцКом Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, штрафних санцій, збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
11.06.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ комерційний банк «СоцКом Банк», в якому зазначив, що 21.02.2008 р. між сторонами укладено до 24 лютого 2010 року договір банківського вкладу (депозиту), згідно якому банк прийняв від нього кошти у сумі 1050 доларів США і зобов’язався виплачувати проценти щомісячно, виходячи із 12% річних.
З 25.05.2009 р. позивач неодноразово звертався до відділення № 2 ТОВ КБ «СоцКом Банк» із заявами про дострокове повернення коштів за депозитним договором.
Посилаючись на відмову банку повернути кошти, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 1050 доларів США за договором депозитного вкладу від 21.02.2008р., штрафні санкції у вигляді трьох відсотків річних, 10000 моральної шкоди.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь 180 грн. – судовий збір, 250 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 7900 – витрати на правову допомогу.
Позивач зазначив, що договір від 21.02.2008 р. укладений між сторонами у відділенні № 2 ТОВ КБ «СоцКом Банк», яке знаходиться у м. Одесі, вул. Генерала Бочарова, 44, тому справа підлягає розгляду у Суворовському районному суді м. Одеси з підстав ст. 110 ч. 7 ЦПК України – за місцем знаходження відділення банку.
17.06.2009 р. судом відкрито провадження у справі.
В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати, а справу направити за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси за місцем знаходження ТОВ КБ «СоцКом Банк» - юридичної особи: м. Одеса, вул. Грецька, 5, посилаючись на те, що відділення № 2 не є юридичною особою, тому правила ст. 110 ч. 7 ЦПК України стосовно підсудності не можуть бути застосовані.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст ухвали, яку оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі за наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту), штрафних санкцій і моральної шкоди, і саме ці вимоги повинен вирішити суд.
Загальновизначено, що право на судовий захист має процесуальний і матеріально-правовий аспект.
У зв’язку з цим, позови, які виникають з договорів, у тому числі й з договорів банківського вкладу (депозиту), підлягають розгляду за правилами загальної підсудності – за місцезнаходженням юридичної особи – ст. 109 ч. 2 ЦПК України, або за місцезнаходженням філії або представництва (у даному випадку – відділення), якщо вони виникають із їх діяльності – ст. 110 ч. 7 ЦПК України.
Тому при визначені підсудності суду слід враховувати матеріально-правовий аспект права на судовий захист, а саме те, що за змістом ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу – це такий договір, згідно якому одна сторона (банк) прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) і зобов’язалася виплачувати вкладникові таку суму та проценти до неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановленому договором.
Враховуючи вищезазначене, позивач вправі вибирати підсудність та заявляти позов за місцезнаходженням юридичної особи або відділення цієї юридичної особи. Цим правом позивач скористувався, пред’явивши позов за місцезнаходженням відділення.
30 липня 2009 року робота відділення № 2 ТОВ КБ «СоцКом Банк», в якому сторони уклали 21.02.2008 р. договір банківського вкладу (депозиту), припинена (протокол спільного засідання Спостережної Ради та Ради Директорів ТОВ комерційного банку «СоцКом Банк» № 20 від 30.07.2009 р. - а.с. 72).
04.08.2009 р. внесено запис до Державного реєстру банків про закриття відділення № 2 (а.с.73).
Приймаючи до уваги, що процесуальний закон діє у часі на період розгляду справи, заявлені вимоги підлягають розгляду за місцезнаходженням юридичної особи - у Приморському районному суду м. Одеси.
Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції повинен врахувати положення ст. 110 ч. 5 ЦПК України, що надає споживачу (у даному випадку – споживачу банківських послуг) право звертатися з позовом до суду за місцем свого проживання, не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи матеріально-правовий аспект при визначенні підсудності, колегія суддів звертає увагу на те, що у Законі Україні «Про захист прав споживачів» у ст. 1 Визначення термінів вказано, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
- договір – це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція – п. 7 ст. 1 Закону;
- споживач – це фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника - п. 22 ст. 1 Закону.
Таким чином, сторонами у договорі за Законом України «Про захист прав споживачів» є споживач – фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, та виконавець – суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги або виробник – суб’єкт господарювання – п. 3 ст. 1 Закону.
Термін - споживчий кредит за законом «Про захист прав споживача» - це кошти, що надаються кредитором (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції – п. 23 ст. 1 Закону.
Сторонами у цих справах є споживач, тобто фізична особа, яка набуває кредит для особистих потреб, та кредитодавець – банк або інша фінансова установа, яка надає кошти.
З урахуванням викладеного, вважати, що фізична особа за договором банківського вкладу (депозиту), яка надала банку грошову суму у тимчасове користування, а банк, отримавши цю суму коштів, зобов’язався виплачувати проценти та повернути їх фізичній особі за впливом строку договору, є споживачем у сенсі терміну, який вживається у ст. 1 п. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», неможливо.
Тому правила ст. 110 ч. 1 п. 5 ЦПК України стосовно права вибору підсудності, яке надано споживачеві у позовах про захист прав споживачів, до позовів щодо банківських вкладів (депозиту) не можуть бути застосовані.
Після вирішення питання про відкриття провадження у справі при розгляді справи по суті заявлених вимог суду слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 99 ч. 1 Конституції України, ст.ст. 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» - гривня є єдиним, законним платіжним засобом на території України.
За змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов’язані визначені грошові кошти в іноземній валюті, сума, яка підлягає стягненню, визначається судом за офіційним курсом відповідної валюти.
Стягнення коштів на підставі рішення суду у спорах між резидентами України може здійснюватись лише у національній валюті – гривні.
Суду також слід звернути увагу на те, чи передбачено законом стягнення моральної шкоди у правовідносинах, які виникли із договору банківського вкладу (депозиту), чи міститься на це посилання у договорі; з’ясувати юридичну сутність правовідносин сторін та в залежності від здобутих даних постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч. 1 п. 3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «СоцКом Банк» - задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року скасувати, а справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.
Головуючий
судді
вірність копії засвідчую:
суддя апеляційного суду А.Ф. Фадєєнко