Справа №22-467/2009 Головуючий у 1 інстанції Одерій С.М.
Категорія 5 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Дяченка В.М., Козлова О.М.
при секретарі Грішко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру часток у спільній власності на жилий будинок і визнання права власності на гараж,
встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовами до своєї матері ОСОБА_3 про зміну розміру часток у праві спільної власності на будинок і визнання за ним та відповідачкою за кожним права власності на 1/2 частку будинку по АДРЕСА_1 міста Маріуполя, про. виділ частки будинку в натурі, визнання за ним права власності на гараж та стягнення з відповідачки на його користь відшкодування витрат на ремонт будинку, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 грудня 1975 року йому належить % частка зазначеного будинку, а відповідачці - 3/4, з її дозволу він за свій рахунок відремонтував будинок, переобладнав веранду у жилу кімнату, прибудував коридор, кухню, туалет, ванну кімнату, два підсобних приміщення, побудував гараж.
У січні 2009 року позивач звернувся з уточненою заявою, в якій, посилаючись на те, що загальна вартість спірного будинку складає 439160 грн., у тому числі вартість збудованих і переобладнаних ним приміщень - 319597 грн., просив змінити розмір часток у праві власності на будинок і визнати за ним право власності на 8/11 часток спірного будинку, а за відповідачкою - на 3/11, визнати за ним право власності на гараж. Позов про виділення його частки в натурі залишити без розгляду.
Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 23 січня 2009 року позови задоволено. Змінено розмір часток у праві спільної часткової власності сторін на жилий будинок по АДРЕСА_1 м. Маріуполя, визнано право власності за ОСОБА_3 на 3/11 частки зазначеного будинку, за ОСОБА_4 - на 8/11, а також за ОСОБА_4 - право власності на гараж за зазначеною адресою.
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2009 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилається на те, що не була повідомлена про розгляд справи, судом не з'ясовані обставини зведення спірних будівель та переобладнань, висновки про обґрунтованість позовів не відповідають обставинам справи, розмір часток змінено з урахуванням прибудов, які не закінчені, не прийняті в експлуатацію і є самочинними.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3 і її представника адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги, позивача ОСОБА_4 і його представника адвоката ОСОБА_6, які просили скаргу відхилити, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню з відмовою у задоволені позовів з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням Старокримської селищної ради від 7 червня 1966 р. батьку позивача була надана у безстрокове користування земельна ділянка для будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1 м. Маріуполя, який збудовано та прийнято в експлуатацію 13 листопада 1975р. На підставі свідоцтв про право власності від 15 грудня 1975р. позивачу та відповідачці належить кожному на праві власності в порядку спадкування по 1/4 частці зазначеного будинку і відповідачці, крім того, належить на праві власності 1/2 частка зазначеного будинку. 16 лютого 1989р. з метою збільшення корисної площі будинку відповідачка отримала дозвіл на будівництво добудови під кухню, коридор, санвузол, будівництво гаражу та перебудову кухні у вітальню. У 1993-1994р.р. позивач почав здійснення будівельних робіт і виконував усі роботи за свій кошт. Вартість будинку 439160 грн., з яких вартість ремонтних та будівельних робіт по прибудові та переобладнанню вітальні, тамбура, кухні, ванної кімнати, туалету, сховища та переобладнання кімнати 1-1 складає 319597 грн.
Задовольняючи позови, суд зазначив, що виконання позивачем за власні кошти переобладнання веранди у жилу кімнату, прибудови кухні, ванної кімнати та туалету, прибудови технічних кімнат є підставою для збільшення його частки у праві спільної власності на спірний будинок з 1/4 до 8/11; будівництво ним гаражу - підставою для визнання за ним права власності на гараж. З таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно зі ст.119 ЦК України (в редакції 1963р.), коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти власників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.357 ЦК України (в редакції 2003р.), співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
З пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що відповідачка у 1989р. отримала дозвіл Старокримської селищної ради (а.с. 12) на переобладнання кухні у вітальню, будівництво нежилої прибудови розміром 9, 7 на 4, 0м під кухню, коридор, санвузол та будівництво гаражу. Технічна документація на ці роботи оформлена не була. З даних технічного паспорту вбачається, що зведена прибудова не відповідає розміру, вказаному у рішенні селищної ради про надання дозволу на її будівництво. Проведене переобладнання та прибудова збільшили корисну площу будинку, але, як і гараж, в експлуатацію не прийняті і не узаконені.
Оскільки питання про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності та визнання права власності може бути вирішене лише щодо узаконених прибудов та будівель, а питання узаконення спірних прибудови, переобладнань та гаражу в установленому порядку не вирішено, підстав для задоволення позовів ОСОБА_4 про збільшення розміру частки у праві власності на спірний будинок та визнання права власності на гараж у суду не було.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що рішення судом постановлене з порушенням норм матеріального права, є обґрунтованими.
Не можна не погодитись і з доводами скарги про те, що судом не наведені докази обґрунтованості позовів, розрахунок змінених часток у праві спільної власності. Не враховано, що такий розрахунок, як правило, має бути зроблений спеціалістом.
З доводами відповідачки про те, що вона не повідомлялась про судове засідання, погодитись не можна. У справі є замовлені поштові повідомлення на її ім'я, крім того, в заяві (а.с.72) та скарзі (а.с. 108) відповідачка вказувала про отримання судових повідомлень та про причини неявки в судове засідання.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у задоволені позовів ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності на спірний жилий будинок і визнання права власності на гараж.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 23 січня 2009 року скасувати.
У задоволенні позовів ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності на жилий будинок по вулиці Комсомольській, 128 А у селищі Старий Крим міста Маріуполя, визнання права власності на гараж відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 825 грн., інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набраний чинності.