РІШЕННЯ

іменем України

17 червня 2010 року                                                                  м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Молнар Е.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі на постанову Хустського районного суду від 17 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі про стягнення недоплаченої пенсії та зобов’язання чинити перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 30.10.2006 року являється інвалідом ІІІ групи захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а з 18.09.2007 року йому була встановлена ІІ група інвалідності. Згідно ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлюється зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІ групи – не нижче 8 мінімальних пенсій. Крім цього, інвалідам призначається додатково пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі: інвалідам ІІІ групи – 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а інвалідам ІІ групи – 20 %. Відповідач в повному розмірі ні основну ні додаткову пенсію не виплачує у зв’язку з чим за період 2006 – 2008 років заборгував 100304 грн. Посилаючись на дані обставини просив стягнути з відповідача суму заборгованості та зобов’язати його провести перерахунок пенсії в тому числі і в майбутньому.

Постановою Хустського районного суду від 17 березня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1.04.2006 року по 1.01.2008 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до закону. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування постанови місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач рішення суду не оскаржив.

    Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і отримує пенсію передбачену статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796). 30.10.2006 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а 18.09.2007 року – ІІ групу.

Також встановлено, що заява позивача від 20.11.2008 року на адресу відповідача про перерахунок пенсії залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІ групи – не нижче 8 мінімальних пенсій.

Особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, відповідно до ст. 50 Закону № 796, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсій, згідно ст. 53 цього Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України від 9.07.2003 року № 1058-ІY «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач, в порушення цих вимог закону, проводив розрахунок пенсії позивачу виходячи із розмірів встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Враховуючи пріоритетність законів над підзаконними актами висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, на думку колегії суддів, є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

    Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Разом з тим, визначаючи час початку здійснення перерахунку пенсії суд допустився помилки.

Матеріалами справи та оглянутою в суді апеляційної інстанції пенсійною справою встановлено, що позивач являється інвалідом ІІІ групи захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС з 30.10.2006 року.

Тому перерахунок пенсії слід робити не з 1.04.2006 року, як вказав у рішенні суд, а з 1.11.2006 року.

Дана обставина, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

    в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі відхилити.

Постанову Хустського районного суду від 17 березня 2010 року залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак  може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Судді: