ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 р. № 9/84-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 (позивач)
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р.
(скасовано рішення господарського суду Сумської області від 15.07.2009 р.)
у справі№ 9/84-07
за позовом СПД-ФО ОСОБА_4
до1. СПД-ФО ОСОБА_5 (відповідач-1);
2. СПД-ФО ОСОБА_6 (відповідач-2);
3. ТОВ "Флора Інтернешнл" (відповідач-3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Сумська міська рада (третя особа-1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 та відповідача-2
АКБ "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту АКБ "УкрСиббанк" (третя особа-2)
провизнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача ОСОБА_4
від відповідача-1 не з'явились
від відповідача-2ОСОБА_7
від відповідача-3не з'явились
від третьої особи-1не з'явились
від третьої особи-2не з'явились
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року СПД-ФО ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до СПД–ФО ОСОБА_5, СПД–ФО ОСОБА_6 і ТОВ "Флора Інтернешнл", у якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2009 р. просив суд: визнати недійсним договір купівлі–продажу нерухомого майна –торгівельного ряду "Квіти" (магазин) під літ. "А-1", загальною площею 128,4 кв.м., що розташований в м. Суми по вул. Харківська, 36/1, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 03.10.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2212; визнати за позивачем право власності на торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська–Сумсько–Київських дивізій на підставі договору купівлі–продажу від 13.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за номером 4317; зобов’язати відповідача-2 передати позивачу торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м.Суми, перехрестя вулиць Харківська–Сумсько–Київських дивізій.
Заявою від 07.07.2009 р. позивач відмовився від позову щодо відповідача-3.
Рішенням господарського суду Сумської області від 15.07.2009 р. у справі № 9/84-07 (колегія суддів у складі: ОСОБА_10 –головуючий, ОСОБА_11, ОСОБА_12Д.) позов задоволено частково: визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі–продажу нерухомого майна –торгівельного ряду "Квіти" (магазин) під літ. "А-1", загальною площею 128,4 кв.м., що розташований в м. Суми по вул. Харківська, 36/1, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2212; визнано за позивачем право власності на торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська–Сумсько–Київських дивізій (поштова адреса: м. Суми, вул. Харківська, 36/1) на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за номером 4317; зобов'язано відповідача-2 передати позивачу торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська–Сумсько–Київських дивізій (поштова адреса: м. Суми, вул. Харківська, 36/1); в іншій частині провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. –головуючий, Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Сумської області від 15.07.2009 р. у справі № 9/84-07 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р., СПД-ФО ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову, а рішення господарського суду Сумської області від 15.07.2009 р. залишити без змін. Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 129 Конституції України, порушенням вимог законності та змагальності сторін, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.04.2010 р. колегією суддів у складі: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_17, ОСОБА_3 відновлено СПД-ФО ОСОБА_4 строк для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р., прийнято касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 17.05.2010 р. о 12 год. 50 хв.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 9/84-07 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 –головуючого, ОСОБА_2, ОСОБА_3
17.05.2010 р. до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли заперечення відповідача-2 на касаційну скаргу, відповідно до яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. залишити без змін.
Відповідач-1, відповідач-3, третя особа-1 та третя особа-2, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши представників позивача та відповідача-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний об'єкт спочатку був побудований ТОВ "Флора Інтернешнл" на земельній ділянці за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська-Сумсько-Київських дивізій, що була надана відповідачу-3 в оренду Сумською міською радою згідно з рішенням від 20.06.2001 р. "Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і громадянам та попереднє погодження місця розташування об'єктів" з укладанням відповідного договору оренди земельної ділянки.
12.02.2001 р. відповідачем-3 було виконано узгодження на розміщення нежитлових приміщень на вказаній земельній ділянці та виготовлений паспорт на розміщення кіосків, який був погоджений в Управлінні містобудування і архітектури м. Суми.
До 20.10.2005 р. зазначений об'єкт перебував у власності ТОВ "Флора Інтернешнл" та знаходився на його балансі.
20.10.2005 р. ТОВ "Флора Інтернешнл" зазначений об'єкт було відчужено ТОВ "Радикс" (м. Москва) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі–продажу торгівельного ряду "Квіти" (спірного у даній справі об'єкта).
13.09.2006 р. між ТОВ "Радикс" (м. Москва) (продавець) та СПД-ФО ОСОБА_4 (покупець) було підписано договір купівлі-продажу майна, а саме торгівельного ряду (комплексу кіосків) "Квіти" за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська –Сумсько –Київських дивізій.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання за позивачем права власності на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 13.09.2006 р., зазначив, що виходячи з презумпції правомірності правочинів, яка передбачена ст. 204 ЦК України, зазначений договір є правомірним правочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу положень ст. 210 ЦК України дійсність деяких правочинів пов'язана з фактом їх державної реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
До правочинів, що потребують державної реєстрації, відносяться договори, що стосуються нерухомого майна, зокрема, купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна та інше.
Як встановлено апеляційним господарським судом, СПД-ФО ОСОБА_4 звернувся до КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" з заявою про реєстрацію права власності на кіоски, що знаходяться за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська-Сумсько-Київських дивізій.
Проте, згідно з рішенням реєстратора КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" від 03.10.2006 р. позивачу відмовлено у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості на підставі п. 3.3 Тимчасового положення "Про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 р. № 7/5, оскільки заявлене право вже зареєстроване і не підлягає державній реєстрації.
Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що рішенням господарського суду Сумської області від 07.10.2009 р. у справі № 4/232-09 за позовом АКІБ "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" до СПД-ФО ОСОБА_4 та ТОВ "Радикс" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, яке набрало законної сили, встановлено, що договір купівлі-продажу кіосків від 13.09.2006 р. між ТОВ "Радикс" та СПД-ФО ОСОБА_4 є неукладеним.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач не набув права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу кіосків від 13.09.2006 р. у зв'язку з тим, що вказаний договір є неукладеним, оскільки він у передбаченому законодавством порядку не зареєстрований.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За таких обставин, обґрунтованим є висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач не є власником спірного майна, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 спірний договір купівлі-продажу цього майна не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів.
З огляду на викладене та положення ст. 387 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, колегією суддів Вищого господарського суду України визнається вірним висновок апеляційного господарського суду, що оскільки позивач не є власником спірного майна, позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 передати позивачу торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська-Сумсько-Київських дивізій, не підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом правомірно скасовано рішення місцевого суду та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята судом апеляційної інстанції постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом ст. 129 Конституції України, а також про порушення та неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. у справі № 9/84-07 залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук