РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" липня 2006 р.                                                                         м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого:          Девляшевського В.А.,

суддів:                       Павлишиної А.Т.; Соколовського В.М.

секретаря                 Юрків Ш.

з участю:      представника           ТзОВ „ВК Івано-Франківськ"-Скуратівського С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2006 року, -

встановила:

Рішенням Івано-Франківського міськоґо суду від 01 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" зобов'язано внести запис до трудової книжки позивачки про її трудову діяльність різноробочою у відповідача. З ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" в користь ОСОБА_1 стягнуто кошти за період її непрацездатності з 24.10.2005 року. В задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" посилається на те, що рішення в частині задоволення позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з"ясуванні важливих обставин справи. Зокрема, вказує, що місцевий суд не уточнив позовні вимоги ОСОБА_1, не з"ясував розмір невиплачених їй коштів за час непрацездатності; вийшов за межі позовних вимог. На думку апелянта, суд 1-інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо трудового характеру укладеної з позивачкою угоди НОМЕР_1 та необхідності внесення відповідного запису у трудову книжку ОСОБА_1 У зв'язку із вище викладеним представник ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" просить оскаржене рішення в частині задоволення позовних вимог  скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1

В засіданні апеляційного суду представник ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась з невідомих причин, хоч їй направлялись завчасно повідомлення про час та місце розгляду апеляційним судом даної справи. Зазначені обставини є підставою для вирішення спору у її відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Апеляційним судом з"ясовано, що ОСОБА_1 24.10.2005 року була допущена до роботи адміністрацією ТзОВ "ВК Івано-Франківськ" різноробочою з погодинною системою оплати праці. Такий висновок підтверджується довідкою про зарплату та загальним графіком відпрацьованих позивачкою годин (а.с. 7; 27-29).

Отже, місцевий суд правильно вважав, що, не зважаючи на відсутність наказу про

Справа № 22-Ц-971/2006 р.                            Головуючий у інстанції Островський Л.Є.

Категорія 38                                                     Доповідач Девляшевський В.А.

прийняття на роботу ОСОБА_1, відповідно до ч.З ст. 24 КЗпП України вважається, що з нею було укладено трудовий договір.

Твердження апелянта, що в дійсності з ОСОБА_1 укладено цивільно-правова угода на виконання нею робіт різноробочою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать встановленим обставинам. Адміністрацією ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" ніякими об"єктивними доказами не підтверджено те, що позивачка має відмінні від інших працівників цього товариства умови праці, тобто розпорядок або систему оплати праці.

З наведеного випливає, що суд 1-інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, оспорювані апелянтом.

Однак, задовольняючи вимогу про стягнення коштів за період тимчасової непрацездатності позивача, місцевий суд всупереч вимог п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 у резолютивній частині не зазначив розмір грошової суми, яку слід стягнути з відповідача.

Проте названий недолік може бути виправлений апеляційною інстанцією.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, відпрацювавши у відповідача 33 робочих дні, отримала 896,74 грн. Отже, її середньоденний заробіток становить 27 грн. 20 коп. Тимчасово непрацездатною позивачка була 37 робочих днів. При розрахунках суми, яка належить ОСОБА_1 за період тимчасової непрацездатності, колегія суддів за відсутності документальних відомостей про наявність у неї страхового стажу понад п"ять років, виходить з того, що позивачка має право на згаданий вид допомоги в розмірі 60 відсотків середньої зарплати.

Такий висновок випливає із змісту ст.ст. 34; 37 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 11.01.2001 р. із змінами і доповненнями. Таким чином, відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 603 грн. 60 коп. за час її непрацездатності, тобто 60% від (27,20 грн. х 37 днів).

У зв"язку із викладеним оскаржене рішення слід змінити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1; 309; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2006 року по даній справі змінити: стягнути в користь ОСОБА_1 з ТзОВ „ВК Івано-Франківськ" кошти в сумі 603 (шістсот три) грн. 60 коп. за період її тимчасової непрацездатності з 08.12.2005 року по 28.01.2006 року.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:                                                                                   В.А. Девляшевський

Судді:                                                                                                А.Т. Павлишина

                                                                            В.М. Соколовський