Справа № 22-774 - 2010 р.                               Головуючий у 1-й інст. –  Красовський О.О.              

   Категорія №  37                                                Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

21 червня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -  Ковалевича С.П., Шеремет А.М.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

                                  З участю представника – адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 16 березня 2010 р. в справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  , приватного нотаріуса  Рівненського міського нотаріального округу Самсонюка Ф.П. про визнання заповіту недійсним.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Рівненського районного суду від 16 березня 2010 р.  ОСОБА_2 в позові відмовлено.

    В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка вважає його незаконним, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Підставою її позову була та обставина, що її батько  на час написання заповіту не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними через тяжку хворобу. Заповіт було посвідчено за день до його смерті. При цьому порушено вимоги ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якою передбачено, що якщо заповідач через свої фізичні вади не може прочитати сам заповіт, він посвідчується в присутності  двох свідків. Суд зобов»язаний був призначити експертизу для з»ясування цього питання. Відмовляючи у задоволенні позову суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5, зав. фельдшерським пунктом, який робив батькові ін»єкції  до дня смерті, а поклав в основу рішення показання свідків, які не мають медичної освіти. Також у судовому засіданні не був присутній приватний нотаріус Самсонюк Ф.П., що призвело до неповного дослідження всіх обставин.  Просить рішення скасувати, справу передати на новий розгляд.

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_6

    Як зазначає ОСОБА_2 у своїй позовній заяві, підставою її звернення   з даним позовом до суду була та обставина, що звернувшись до Рівненської держнотконтори з метою подання заяви про прийняття спадщини після його смерті, вона дізналась,  що  14.05.2009 р. батько склав заповіт на користь ОСОБА_3, своєї дружини .  Вважає, що через  не усвідомлення своїх дій у зв»язку з хворобою,   батько не міг скласти такий заповіт . Окрім того, згідно ст. 1253 ЦК України, у такому випадку присутність двох свідків при посвідченні заповіту є необхідною. 14.05.2010 р.,  під час  її відсутності , було складено оскаржуваний заповіт, який  вона просить визнати недійсним.

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 ( свідоцтво про право власності від 21.07.1988 р. а.с. 8).

    Згідно з договором дарування від 10.12.1996 р.  ОСОБА_6 подарував 17/100 вказаного будинку, а саме : 1-3 жила кімната, 1-4 жила кімната , площею 20, 6 кв. м позивачці ( а.с. 55).

    Також,  рішенням  Рівненського районного суду від 24.09.2009 р. було задоволено позов ОСОБА_7 ( брата позивачки )  до Олександрійської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про виділення частки з майна, що перебувало у спільній сумісній власності  подружжя та визнання права власності на спадкове майно ( а.с. 53 ) та яким визначено належність на праві власності ОСОБА_6 ( що помер ІНФОРМАЦІЯ_2)  та ОСОБА_9 ( що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по 1/ 2 кожному частини будинку АДРЕСА_1 та визнано за позивачем ОСОБА_7 право власності на 1/ 2 частину вказаного будинку ( а.с. 53 зв., 54).

    14.05.2009 р. ОСОБА_6 слкав заповіт на ім»я ОСОБА_3, своєї дружини , на все майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось , що належатиме йому на день смерті ( а.с. 29).

    Тобто, між сторонами виник спір відносно спадкового майна , а саме -  33 / 100 часток вказаного будинку.

    Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

     Доводи позивачки , окрім її пояснень , іншими доказами не стверджені.

    Згідно епікризу № 1731/ 258 від 6.05.2009 р. ( а.с. 12) ОСОБА_6 проходив курс лікування з 23.04.2009 р. по 6.05.2009 р. з діагнозом « мезотеліома очеревини Т2 № 1М2, кл. гр. ІУ. Асцит.»

    Однак вказаний епікриз, як і посилання позивачки на показання свідка ОСОБА_5 , не обгрунтовують позовні вимоги ОСОБА_2 та не є підставою для їх задоволення.

    Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 145 ЦПК України , згідно якої , на думку позивачки, суд зобов»язаний був призначити судово-психіатричну експертизу, є безпідставними.

     У відповідності до вимог ст. 143 ЦПК України, для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, тобто, судова експертиза призначається судом виключно за заявою осіб , які беруть участь у справі, вказана норма закону не дає права суду призначати експертизу за власною ініціативою.

    Згідно з вимогами ст. 145 ЦПК України,  призначення експертизи є обов»язковим у разі   заявлення клопотання  про призначення експертизи обома сторонами .

    У відповідності до вимог ст. 27, 31 ЦПК України сторонам в справі , зокрема і позивачці, судом 1-ї інстанції було роз»яснено права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов»язки ( а.с. 45).

    У відповідності до  вимог ч. 2 ст. 27 цього Кодексу особи, які беруть участь в справі позовного провадження для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов»язані  подати усі наявні у них  докази  або повідомити про них суд до  або під  час судового засідання.

    Ні у своїй позовній заяві, ні у попередньому судовому засіданні 26.01.2010  р.  , ані під час розгляду справи судом  ні  позивачка , ні її представник  адвокат ОСОБА_10 , не заявляли клопотання про призначення судово –психіатричної експертизи , що стверджується матеріалами справи та записом фіксування  судових засідань технічними засобами.

     У зв»язку з наведеним,  суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні   позову ОСОБА_2

    Оскільки рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків , наведених у ньому , не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 16 березня 2010 р. – відхилити.

    Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

        Головуючий                 Судді