АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
07.10.2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивачі обгрунтовували тим, що 01.06.2002 року відповідачка звернулась до Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ з заявою, в якій вказала, що позивачі “ незаконно привласнили готівку за споживання зрідженого газу з мешканців будинку № 1, де проживає ОСОБА_4, у період з 2001р. по 2002р.” Позивачі вважають ці свідчення недайсними і такими, що знеславлюють їх честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, ОСОБА_4 серед мешканців мікрорайону розповсюджувала інформацію про розкрадання та присвоєння позивачками грошей, яка не відповідає дійсності. Про це стало відомо їх знайомим та сусідам. За результатами проведеної перевірки за заявою ОСОБА_4 у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Діями відповідачки позивачам завдано моральну шкоду у вигляді переживань та моральних страждань. На підставі ст.ст.6, 7, 440-1 ЦК України (1963р.) позивачі просили визнати відомості, викладені у заяві до Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ, недійсними, такими, що порочать їх честь, гідність та ділову репутацію. Позивачки просили стягнути з відповідачки на користь кожної моральну шкоду в розміріпо 1000 грн.
Відповідачка позов не визнала, вказуючи, що нікого не ображала, ніяких слухів не розповсюджувала, подала заяву до міліції, щоб розібратися у присвоєні коштів, які були зібрані з жильців членами домового комітету, як плата за використання зрідженого газу та збільшення ними тарифів на газ. На всіх зборах жильців будинку вела себе коректно, нікого не ображала, не звинувачувала в розкраданні грошей, а тільки намагалася з;ясувати питання стосовно плати за газ.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення ОСОБА_4 з заявою до Білгород- Дністровського міського відділу УМВС України в Одеській області не може свідчити про поширення недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а відповідно до ст.40 Конституції України є реалізацією особою свого конституційного права для звернення до компетентного органу для перевірки інформації і дачи відповіді. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що твердження позивачок стосовно того, що відповідачка на загальних зборах мешканців мікрорайону висловлювалася стосовно розкрадання позивачками загальних грошей не знайшло свого підтвердження і доказів цього не надано. Вирішуючи справу, суд першої інстанції посилався на ст.440-1 ЦК України ( в ред. 1963р.), ст.40 Конституції України.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2002року ОСОБА_4 звернулася до Білгород-Дністровського міського відділу УМВС України в Одеській області з заявою, в якій просила прийняти міри по факту незаконного привласнення коштів за використання зрідженого газу і завищення тарифів на газ з жильців будинку № 1 особами : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в період з 2001р. по 2002р.( а.с.4). За даною заявою була проведена перевірка і за результатами перевірки була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.06.2002р. ( а.с. 7).
Відповідно до вимог ст.40 Конституції України громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов;язані розглядати звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що коли ОСОБА_4 звернулася у зазначені органи із заявою, в якій вказала інформацію, яку зазначений орган компетентний перевірити і дати відповідь, проте у ході перевірки дана інформація не знайшла свого підтвердження, дана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення ОСОБА_4 до цивільно- правової відповідальності, так як у даному випадку мала місце реалізація ОСОБА_4 конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказується на те, що звернення ОСОБА_4 до міліції з заявою , в якій звинувачувались позивачі в розкраданні і присвоєнні коштів мешканців мікрорайону, стало причиною переживань позивачів та спричинило їм моральні страждання.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки позивачі не надали доказів того, що звернення ОСОБА_4 до міліції мало намір завдати шкоди особистим немайновим правам позивачів.
Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_4 на зборах мешканців мікрорайону в березні- травні 2002року неодноразово звинувачувала позивачів у розкраданні коштів спростовуються протоколами цих зборів ( а.с.12,13, 23-24, 39-43).
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.В.Оверіна