Справа № 22- 909  - 2010 р.                                   Головуючий у 1-й інст. – Ралець Р.В.                

   Категорія № 45                                                       Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

21 червня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -    Ковалевича С.П., Шеремет А.М.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

                                   З участю представника – адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 26 квітня 2010 р.  в справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дубенської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним, скасування державного акту на право приватної власності на землю.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                               в с т а н о в и л а :

    Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 26 квітня 2010 р.  відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2  

    В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає його незаконним, оскільки  висновки суду не відповідають обставинам справи та не доведені обставини, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

    Відмовляючи їй у позові, суд зазначив, що  її права не порушено, оскільки  у неї відсутні документи на користування землею. Однак, не врахував, що і у відповідачки до отримання нею державних актів , такі документи також були відсутні. Окрім того, вона заявляла позовні вимоги про порушення її права власності, оскільки внаслідок рішення Дубенської міськради від 26.12.2007 р. № 1087 належна їй споруда – вбиральня - була демонтована і самовільно переставлена попереду належної їй частини  будинку,  у зв»язку із передачею у власність відповідачці  частини земельної ділянки, на якій вона була розташована.  Вона не може належним чином утримувати своє майно – частину будинку, оскільки  позбавлена доступу до двох стін цієї частини.

    Комісія по розгляду та вирішенню земельних спорів Дубенської міської ради своїм рішенням від 11.09.2007 р. № 60 без її згоди, як співвласника житлового будинку і землекористувача земельної ділянки, погодила межі для ОСОБА_3 згідно з проектом, який суперечить вимогам державних будівельних норм   Право відповідачки на приватизацію землі вона не оспорює, а оспорює лише межі суміжних земельних ділянок. Пояснення представника Дубенської міськради про те, що іншого варіанту розподілу спірної земельної ділянки не існує, доказами не підтверджені. Просить рішення скасувати,  ухвалити нове про задоволення її позову.

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачка  є власником 49/ 100 часток житлового будинку АДРЕСА_1, власником інших 51/ 100 часток цього будинку є відповідачка ОСОБА_3

    Ян на підставу своїх позовних вимог,    ОСОБА_2 посилалася на проходження межі , що розділяє земельні ділянки сторін по лінії стіни належного їм жилого будинку і вона не має доступу до частини будинку, а тому просила визнати рішення Дубенської міськради про надання у приватну власність ОСОБА_3 частині земельної ділянки недійсним, також визнати недійсними і державні  акти , видані відповідачці.

    Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

      У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Судом встановлено, що рішенням комісії по розгляду та вирішенню земельних спорів від 11.09.2007 р. за № 60  за  заявою  ОСОБА_3 було  погоджено межі  земельної ділянки  площею 0, 0345 га за вказаною адресою ( а.с. 5) .

    Рішенням Дубенської міської ради від 26.12.2007 р. за № 1087 було передано громадянам ( згідно з додатком № 1 та № 2 ) безоплатно в приватну власність земельні ділянки  для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, у т.ч. і ОСОБА_3, площею 0, 0345 га (  під № 21 додаток № 1 , а.с. 6, 6 зв ).

    24.02.2009 р. ОСОБА_3 було отримано державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які зареєстровані у книзі реєстрації державних актів 11.02.2009 р. ( а.с. 8).

    Згідно з вищенаведеним, поясненнями представника Дубенської міської ради та відповідачки ОСОБА_3 у наданих ними запереченнях на позов та  в судовому засіданні , жодних порушень при оформленні та видачі державних актів відповідачці, не встановлено.

    Вказані обставини позивачкою спростовано не було.

    Окрім того, звертаючись з даним позовом до суду, позивачка не надала жодного доказу на підтвердження свого права на користування частиною спірної земельної ділянки та її розміру, окрім ксерокопії договору купівлі-продажу 49/100 частин будинку від 12.11.1985 р.  ( а.с. 49).

    В судовому засіданні 18.01.2010 р. ОСОБА_2 пояснила, що  була присутня на засіданні комісії по питанню приватизації землі 6.06.2007 р. та 11.09.2007 р., згоди своєї комісії не надала, із заявами про приватизацію землі вона не зверталась, яка площа земельної ділянки, що знаходиться у користуванні  її та відповідачки, сказати не може, не знає і загальний розмір земельної  ділянки.

    В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка також підтвердила , що після придбання у 1985 р. частини  будинку, із відповідними заявами про надання їй у користування або у приватну власність  земельної ділянки, вона  не зверталась .

    Як на обгрунтування її порушених прав, ОСОБА_2 під час розгляду справи посилалася лише на те, що межа , яка  розділяє земельну ділянку відповідачки та її, проходить  по лінії стіни житлового будинку  і вона не має доступу до стіни належної їй частини будинку для її обслуговування.  Інших порушень її права користування землею не існує ( а.с. 57 зв., 59 зв.).

    Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

    Оскільки  наведені ОСОБА_2 доводи  щодо порушення відповідачами її прав наданням у приватну власність відповідачці частини земельної ділянки та видачею останній державних актів на право приватної власності на земельну ділянку є безпідставними та не стверджені  жодними доказами,   апеляційна скарга останньої підлягає відхиленню.  

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від  26 квітня 2010 р. – відхилити.

    Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

    Головуючий                 Судді