УХВАЛА

                                                                 Іменем України

15 червня   2010 року                                                                   м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого-судді  Демченко С. М., суддів : Кожух О. А., Куцина М. М., при секретарі   Медяник Л. В.  , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу  за апеляційною скаргою ТОВ « Укрпромбанк»  на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2009  року по справі за позовом   ОСОБА_1 до ТОВ « Укрпромбанк» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

                                                    Встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до ТОВ « Укрпромбанк» про поновлення її на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначала, що з 23 грудня 2005 року   по  12 травня 2009 року   перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді начальника відділу платіжних  карток.

Наказом відповідача за №70-к від 12 травня 2009 року позивачку звільнено  з займаної  посади у зв’язку з скороченням чисельності працівників  з підстав,  передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

    Позивачка це звільнення вважає незаконним, оскільки  адміністрацією  відповідача були  допущені грубі порушення її трудових прав,  зокрема положень ст. 42 та   ч.2  ст. 49-2 КЗпП України ,   якими передбачено, що   при скороченні чисельності чи штату працівників із змінами в організації виробництва, вона мала переважне право  залишитися на роботі, оскільки  порівняно з іншими працівниками   є більш кваліфікованою, тривалий час працює у відповідача, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацюючого чоловіка.

    Також, адміністрацією відповідача при  звільненні їй не було запропоновано іншу роботу, хоча при цьому у відповідача були вакантні посади.

      Цими діями адміністрації відповідача їй заподіяна моральна шкода, оскільки  відбулося порушення її трудових прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних зв’язків,   що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

    Позивачка, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини  справи та з підстав, передбачених ст. ст.40,42, 42-2, 49-2, 237-1  КЗПП України, просила у суді першої інстанції визнати її звільнення незаконним, поновити її на роботі на посаді начальника відділу платіжних карток  Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю « Укрпромбанк»,  стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу  та 5 тис. моральної шкоди.

    Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу платіжних карток Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю « Укрпромбанк», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю  « Укрпромбанк» на користь ОСОБА_1  середній заробіток  за час вимушеного прогулу з 12 травня 2009 року  до дня постановлення рішення. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

    Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року стягнуто з відповідача на користь  позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2009 року до дня постановлення рішення , а саме: 20.371.18 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги   апелянт посилається на  неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування   рішення суду першої інстанції  та ухвалення  нового рішення про відмову  у задоволенні позову.

 Представник відповідачка   у суді апеляційної інстанції  вимоги  апеляційної скарги    підтримав  у повному обсязі.

Позивачка та її представник  вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

 Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України,  під час  розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов місцевий суд  виходив з того, що адміністрацією відповідача  незаконно розірвано трудовий договір  з  позивачкою, яка перебувала на посаді начальника відділу платіжних  карток з підстав п.1 ст. КЗпП України, що супроводжувалося   скороченням чисельності працівників за посадами та спеціальністю. Це скорочення було проведено без законних правових підстав, оскільки адміністрацією відповідача не додержані  вимоги, передбачені ст. ст. ч.1  п.1 ст.40,42 КЗпП України.    Позивачка мала  переважне право залишитися на роботі ,   тому що мала   більш високу кваліфікацію,  у неї на  утриманні  двоє дітей ,  при  її звільненні  адміністрація не  запропонувала їй  іншу  роботу.

Так, правилами ч.1 п1 ст.40 КЗпП передбачено, що трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:  скорочення чисельності працівників та інших випадках, передбачених законом.

    Відповідно до положень ч.2ст.40 КЗпП України, звільнення працівника з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника  за його згодою на іншу роботу.

     Відповідно до правил  ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у  зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

    Також,  положенням  ч1 п.1 цієї статті  встановлено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації  перевага  в залишенні на роботі надається сімейним- при наявності двох і більше утриманців.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Матеріалами справи встановлено,  що позивачка  з 23 грудня 2005 року   по  12 травня 2009 року   перебувала у трудових відносинах у відповідача на посаді начальника відділу платіжних  карток.

Наказом відповідача за №70-к від 12 травня 2009 року позивачку звільнено  з займаної  посади у зв’язку з скороченням чисельності працівників  з підстав,  передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП  України.

Із наказу адміністрації відповідача за №16 від 20 лютого 2009 року з 2 лютого 2009 року введений в дію штатний розпис Закарпатської філії ТОВ « Укрпромбанк» із якого вбачається , що  з 2 лютого 2009 року  скорочено посаду позивачки - начальника відділу платіжних карток.

Також, цим наказом було передбачено, що на  керівників структурних підрозділів, у яких проводиться скорочення чисельності працюючих,    покладений обов’язок подавати керуючому філії кандидатури працівників, що підпадають під скорочення з врахуванням переваг та обмежень, передбачених діючим законодавством, запропонувати всім працівникам, що підлягають звільненню,  переведення за їх згодою на відповідні вакантні посади .

Із попередження адміністрації відповідача  про звільнення позивачки з роботи вбачається, що 10 березня 2009 року позивачку було попереджено про  її наступне звільнення,  однак в тексті цього попередження відсутня  пропозиція щодо переведення позивачки на  вакантну  посаду, але є вказівка на те, що вона повинна  за власним бажання звернутися з клопотанням у Державну службу зайнятості для вирішення питання її працевлаштування. ( а. с.6)

Факт наявності на утриманні у позивачки   двох   неповнолітніх дітей визнається представником позивача  та підтверджується свідоцтвами про народження  неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір’ю яких записана позивачка ( а. с. 8,9)

Факт високої професійності   позивачки стверджується ксерокопією трудової книжки, із якої вбачається, що позивачку у період з 2005 року по день  розірвання  трудового договору було чотири  рази  переведено у порядку підвищення, як більш досвідченого та кваліфікованого працівника призначено на посаду начальника відділу, і цей факт не заперечувався у суді апеляційної інстанції  представником  відповідача.(а. с.3).

Із штатного розпису Закарпатської філії ТОВ « «Укрпромбанк»  , який затверджений 1 лютого 2010 року вбачається, що в цьому розписі значиться  посада начальника відділу платіжних  карток.

Доводи, викладені апелянтом щодо порушення позивачкою    територіальної підсудності, оскільки позов вона повинна була подати до відповідача  юридичної особи у м. Київ, Закарпатська  філія «Укрпромбанку « не  є юридичною особою., а тому не може бути належним відповідачем по справі», не ґрунтуються на законові, оскільки правилами ч.1 ст. 110 ЦПК України  передбачено право позивача подавати позови з трудових правовідносин також  і за місцем проживання.  Крім того, до участі  у справі залучено  юридичну особу  в якості відповідача ТОВ « Укрпромбанк», представник якої надав належно оформлене доручення, як у місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції. Представником відповідача у суді апеляційної інстанції  поданими доказами  визнано, що  зазначеній філії належить право прийняття та звільнення  працівників з роботи. Отже, ці доводи підлягають відхиленню.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду,   який  визнав, що   розірвання  трудового договору з позивачкою з  підстав, передбачених ч.1 п.1)  ст.40 КЗпП України, відбулося незаконно, з грубим порушенням трудового законодавства , яким вирішується  порядок  вивільнення працівників з підстав  ст.49-2 КЗпП України, оскільки адміністрацією  відповідача  не було   враховано  її переважне право на залишення на роботі у зв’язку з більш високою кваліфікацією, наявністю на її утриманні  двох неповнолітніх  дітей, невиконання адміністрацією  обов’язку  щодо вирішення можливості переведення позивачки на іншу роботу.

А також, судова колегія на підставі наданого представником відповідача штатного розпису Закарпатської філії ТОВ « «Укрпромбанк»  , який затверджений 1 лютого 2010 року,   в  якому значиться  посада начальника відділу платіжних  карток, прийшла до висновку, що  адміністрація відповідача не провела скорочення посади, яку обіймала позивачка по справі.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який вважає, що адміністрацією відповідача в результаті незаконного звільнення ОСОБА_1  порушені її трудові права і заподіяно їй морально шкоду. З цієї причини  суд поклав на відповідача  відшкодувати моральну шкоду.

    Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

            Керуючись ст. ст. 303,304, 307,308,313,314,315,319 ЦПК України, судова колегія ,

                                                        Ухвалила:

Апеляційну скаргу   ТОВ « Укрпромбанк»  відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року  та додаткове  рішення цього суду  від 24 березня 2010  року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту  її  проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею  законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: