Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський молодіжний жилий комплекс” на рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський молодіжний жилий комплекс” до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 22 березня 2010 року відмовлено ДП „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський молодіжний жилий комплекс” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” ТОВ „Рівненський МЖК” подано апеляційну скаргу. Свої доводи мотивує тим, що відповідачем порушені його права в частині належного утримання житлового комплексу. Вказує, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що послуги їй не надавалися або надавалися неналежним чином.
На думку апелянта необгрунтованим є висновок суду про те, що договори, акти, рахунки, які містять дані про надання послуг по двох житлових будинках № 31 та АДРЕСА_1, не можуть бути доказами, так як пов”язані з обслуговуванням двох будинків. У договорах про надання послуг з виробниками житлово-комунальних послуг зазначено вартість обслуговування кожного з будинків. Відповідно і рахунки за надані послуги містили вартість за обслуговування цих будинків.
Відповідачем не спростовано надання йому послуг позивачем.
У зв”язку з тим, що обслуговування будинку здійснювалося за тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування, відповідно і розрахунок вартості послуг для всіх мешканців здійснювався не за фактичними витратами, а відповідно до затверджених тарифів.
Відповідач, не оплачуючи послуги з утримання житлового будинку, ухилився від свого обов”язку з його утримання, чим заподіяв збитки позивачу.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеності, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг. Також позивачем не надано розрахунків про понесені ним фактичні витрати, пов”язані з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до частки відповідачки у майні будинку.
Погодитися з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може.
Судом встановлено, що відповідачка проживає у кв. АДРЕСА_2.
Розпорядженням міського голови м. Рівне № 2157-Р від 06 листопада 1998 року даний будинок був переданий в експлуатацію та для обслуговування ДП “ЖЕРБУ” ТзОВ Рівненський МЖК, де він знаходився до 21 лютого 2008 року (а.с. 15-18).
З 21 лютого 2008 року вказаний житловий будинок переданий на обслуговування об”єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Терен-Плюс” м. Рівне.
Таким чином, до 21 лютого 2008 року належна відповідачці квартира обслуговувалася позивачем.
Нею не спростовано доводів позову з цього приводу.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572, утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.
За наведених обставин, відповідачка зобов”язана оплатити послуги, які їй надавалися позивачем. Розмір заборгованості, а саме 721 грн. 86 коп., нею не спростовано.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що до стягнення підлягає грошова сума в межах трьохрічного строку позовної давності, тобто з листопада 2006 року по лютий 2008 року. Її розмір становитиме 345 грн. 66 коп..
Покликання ОСОБА_1 на те, що з 1 вересня 2006 року обов”язок по належній експлуатації спірного будинку взяло на себе ОСББ „Терен”, не може слугувати підставою для звільнення її від оплати за надані їй позивачем послуги. Нею не надано доказів того що ці послуги надавалися їй саме ОСББ “Терен” і вона проводила їх оплату.
У зв”язку з цим, сама по собі відсутність між сторонами договірних зв”язків не позбавляє відповідача обов”язку оплачувати надані йому комунальні послуги.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 частково визнала позовні вимоги. Не заперечила тих обставин, що фактично до 21 лютого 2008 року обслуговування будинку проводилося позивачем. Оплату наданих позивачем послуг за цей період ОСББ “Терен-Плюс” вона не проводила.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 309, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 19, 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ч. 1 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський молодіжний жилий комплекс” задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2010 скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління” товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський молодіжний жилий комплекс” 345 грн. 66 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук