УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В А.,
суддів Мелінишин Г.П., Павлишиної А.Т.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника -
ОСОБА_2; ОСОБА_3;
позивача ОСОБА_4;
відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено: ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_6 виселено з квартири АДРЕСА_1, їх зобов'язано не чинити перешкод власнику у користуванні названою квартирою.
Зазначеним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_6 до ОСОБА_5., Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_4 про визнання за ними права користування спірною квартирою; про визнання ОСОБА_5. втратившою право користування цим жилим приміщенням; про визнання недійсними: договору житлового найму; угоди купівлі-продажу спірної квартири, укладеної 03.09.1997р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.; рішення міськвиконкому від 30.05.1997р.НОМЕР_1 про приватизацію ОСОБА_5 житла та виданого їй свідоцтва про право власності на вище згадану квартиру.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_5, будучи наймачем квартири АДРЕСА_1, на законних підставах отримала це жиле приміщення у власність, і тому вправі була відчужити його ОСОБА_4. Суд І-інстанції вважав, що ОСОБА_1 та інші відповідачі неправомірно зайняли спірну квартиру і чинять перешкоди у користуванні нею ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що місцевий суд залишив без уваги важливі обставини, ухваливши помилкове, незаконне рішення. Зазначає, що її сім"я правомірно користується спірним житлом, оскільки в будинку АДРЕСА_2 є тільки квартира НОМЕР_2, яка складається з двох суміжних (неізольованих) кімнат загальною площею 44,8кв.м та кухні.
Справа № 22-ц-925/2006р. Головуючий у інстанції Островський Л.Є.
Категорія 5 Доповідач Девляшевський В.А.
Апелянт вказує, що в цій квартирі з 19.10.1998р. була прописана, але не проживала ОСОБА_5 ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_5 без законних підстав було укладено договір житлового найму квартири АДРЕСА_1, а в дальнішому незаконно передано це жиле приміщення їй у власність.
У зв'язку із викладеним апелянт просить оскаржене судове рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Представники Івано-Франківського міськвиконкому та органу приватизації житла, а також ОСОБА_6 у засідання апеляційного суду не з'явились, хоч були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Зазначені обставини є підставою для вирішення спору у їх відсутності.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник, а також ОСОБА_3. апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечила, пояснивши, що до вересня 1997 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу, проживала у спірній квартирі, яку отримала на законних підставах у власність в порядку приватизації. Вважає, що вона вправі була відчужити спірне жиле приміщення ОСОБА_4, а відповідачі незаконно вселились і утримують його.
ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, зазначивши, що вона являється добросовісним набувачем спірної квартири згідно угоди купівлі-продажу від 03.09.1997року. Вказала, що по даний час вона внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 та членів її сім"ї не має можливості реалізувати своє право власності на цю квартиру.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника
ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 1987 року за ОСОБА_3., ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 визнано право користування квартирою НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_2 м. Івано-Франківська; Івано-Франківське МЖО зобов'язано укласти з ОСОБА_7 договір житлового найму на кімнату площею 26,3 кв.м у згаданому будинку, а з ОСОБА_3 укласти договір найму на іншу кімнату площею 18,5 кв.м (копія рішення - а.с. 7 тому №2).
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 26.08.1998 року зазначене рішення залишено в законній силі.
Названим рішенням квартира НОМЕР_2 житловою площею 44,8 кв.м фактично була поділена на два окремих ізольованих жилих приміщення, на які згідно документальних відомостей, що є в справі, укладено договори найму з ОСОБА_7 та ОСОБА_3. Цього факту в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечувала.
В дальнішому, розпорядженням міського голови №НОМЕР_3 була впорядкована нумерація квартир будинку АДРЕСА_2. Однокімнатній квартирі житловою площею 18,6 кв.м, де проживає сім'я ОСОБА_3 присвоєно номер НОМЕР_"1", а іншій квартирі, де проживала сім'я ОСОБА_5. - номер „2".
Отже, за таких обставин твердження апелянта про те, що її сім'я вправі користуватись всіма приміщеннями будинку НОМЕР_4 як єдиною квартирою НОМЕР_2, не може бути прийнято до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що після вибуття ОСОБА_7 з спірної квартири, договір найму на це приміщення у встановленому порядку було 3.10.1996р. укладено з ОСОБА_5 (копія договору - а.с. 69). Оскільки це житло є відокремленим та ізольованим і належало до державного житлового фонду, то на думку колегії суддів, ОСОБА_3 не має права вимоги щодо визнання ОСОБА_5. втратившою право користування спірною квартирою, визнання недійсним документів щодо її приватизації та продажу.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно і об'єктивно дослідив дійсні обставини справи, постановивши по даній справі рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1; ст. 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2006 року по даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.