РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів Мелінишин Г.П., Павлишиної А.Т.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року у задоволення позову ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 Місцевий суд дійшов до висновку про те, що відповідач з березня 2004 року не приймав участі у вихованні дитини, не цікавився умовами його проживання та навчання, жорстоко поводився з сином.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції залишив без уваги наявність доказів про чинимі йому бувшою дружиною перешкоди у вихованні сина; дійшов до безпідставного висновку про його жорстоке поводження з дитиною. Апелянт вказує, що судом даний спір вирішено у відсутності обов'язкового письмового висновку органу опіки і піклування.
Вважаючи оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу з наведених вище мотивів підтримав.
ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, зазначивши, що бувший чоловік у 2004 році побив сина ОСОБА_3, не дав йому дозвіл на поїздку за кордон, принижував гідність дитини. Тому вважає, що місцевий суд правильно позбавив ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3.
Представник органу опіки і піклування Калуської міської ради апеляційну скаргу не визнав, пояснивши, що у зв'язку із поганим відношенням ОСОБА_1 до свого сина ОСОБА_3 вважає за доцільне позбавлення його батьківських прав щодо цієї дитини.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом з'ясовано, що від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є троє дітей: дочка ОСОБА_4; син ОСОБА_3 і син ОСОБА_5. Шлюб між сторонами розірвано 15.03.2004 року. По даний час між ними встановились напружені, неприязні відносини.
ОСОБА_1 змушений проживати окремо, хоч судом 23.12.2003р. постановлено рішення про усунення перешкод, які чинила ОСОБА_2 і вселення у квартиру (копія виконавчого листа - а.с. 31 -32).
З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу між сторонами дочка проживає з батьком, а неповнолітні сини залишились з матір'ю. На їх утримання ОСОБА_1 сплачує аліменти.
Справа № 22-ц-792/2006р. Головуючий у інстанції Бойко М.Я.
Категорія 37 Доповідач Девляшевський В.А.
На думку колегії суддів, об'єктивних, безсумнівних відомостей того, що відповідач ухилявся від участі у вихованні одного із синів - ОСОБА_3, позивачем не було надано.
В засіданні апеляційного суду з'ясовано, що ОСОБА_1 намагався вплинути на поведінку сина ОСОБА_3 для покращення його поведінки та навчання в школі. Про це, зокрема, зазначав директор школи на засіданні органу опіки і піклування. Однак, на думку директора, такий вплив носив характер приниження для неповнолітнього ОСОБА_3.
Колегією суддів не встановлено фактів жорстокого поводження відповідача з сином ОСОБА_3, як і причинного зв'язку між діями батька та спробою суїциду дитини. Органами міліції та прокуратури не здобуто доказів винних дій ОСОБА_1 щодо неповнолітнього ОСОБА_3. Пояснення в судді І-інстанції ОСОБА_3 про побиття його батьком за відсутності об'єктивних, достовірних доказів цього, не можуть бути прийняті до уваги і покладені в основу рішення про позбавлення відповідача батьківських прав.
За твердженням представника органу опіки і піклування зі сторони ОСОБА_1 були одиничні факти фізичного впливу на сина ОСОБА_3.
З висновку названого органу вбачається, що на його засіданні 17.07.2006 року прийнято рішення про відмову у позбавленні ОСОБА_1 батьківських прав.
Приймаючи до уваги наведене вище, позитивні характеристики ОСОБА_1, його бажання і намагання позитивного впливу на розвиток і виховання своїх дітей, включаючи сина ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для застосування крайнього заходу - позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_3. Однак, відповідача слід попередити про необхідність налагодження нормальних відносин з сином ОСОБА_3 та застосування прийнятних методів виховання сина. Такий метод впливу передбачено п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 року „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України".
Оскільки висновки суду І-інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 зроблені без врахування всіх дійсних обставин справи, постановлене рішення не можна вважати законним та обґрунтованим. Тому воно підлягає до скасування.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що позов про позбавлення батьківських прав відповідача не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 164 СК України; ст. ст. 307 ч.1; ст. 3098; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року по даній справі скасувати.
Відмовити в позові ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 та покласти на орган опіки і піклування контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.