УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2006 року                                                м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого                       Дячука В.М.,

суддів                                   Хруняка Є.В., Флісака Р.Й.,

з участю:      прокурора                            Костерєвої О.О.,

захисника                            ОСОБА_2,

засуджених:                          ОСОБА_1, ОСОБА_3,

потерпілої                            ОСОБА_4,

розглянувши 06 липня 2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківеьку кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4,ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_1, на вирок Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2005 року, -

встановила:

Цим вироком                        ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Івано-Франківська, українець, громадянин України, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, згідно ст. 89 КК України судимості немає, -засуджений за ст. 190 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі; за ст. 190 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ст. 357 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ст. 358 ч.З КК України на 2 роки обмеження волі і на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визнано йому покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ст. 358 ч.2 КК України ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Надвірна Івано-Франківської області, жителька м. Івано-Франківська, українка, громадянка України, неодружена, з вищою освітою, працює ІНФОРМАЦІЯ_3, -засуджена за ст. 367 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням обіймати будь-які посади в органах приватизації державного майна на 2 роки зі сплатою штрафу 1700 грн.

За ст. 366 ч.2 КК України її виправдано.

Справа №11-317/2006р.                                 Головуючий у І інстанції Кишакевич Л.Ю.

Категорія ст. 190 ч.4 КК України               Доповідач Хруняк Є.В.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3  звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і, згідно ст. 76 КК України покладено на неї певні обов'язки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою, а ОСОБА_3 -підписку про невиїзд, залишено без зміни.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4  та  ОСОБА_6,     55110 грн. матеріальної та 7000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Арешт на квартиру АДРЕСА_1, -яка належить ОСОБА_7 - скасовано.

За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_3  вчинили злочини за таких обставин.

ОСОБА_1  в травні 2001 року шляхом обману та зловживання довірою, заволодів квартирою АДРЕСА_2, яка належала в рівних долях ОСОБА_8  та ОСОБА_9, продав її за 200566,74 грн., гроші привласнив, що завдало потерпілим значної шкоди.

В травні 2002 року ОСОБА_1 таким же шляхом заволодів квартирою АДРЕСА_3, яка належалаОСОБА_10 та ОСОБА_11, продав їх квартиру за 23979,6 грн., гроші привласнив, що завдало потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах на суму 23979,6 грн., що в 600 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1  влітку 2003 року шляхом обману та зловживання довірою та підробкою документів, за допомогою засудженої ОСОБА_3, яка на той час працювала інженером першої категорії госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду міськвиконкому, приватизував, а пізніше продав квартиру АДРЕСА_4, яка належала  ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а гроші від продажу квартири в сумі 79089,6 грн. привласнив, заподіявши потерпілим шкоди в особливо великих розмірах, що в 600 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

ОСОБА_3., будучи службовою особою, в завдання і обов'язки якої входила підготовка документів до приватизації житла, вчинила неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через злочинно-недбале та несумлінне ставлення до них. Вона, внаслідок службової недбалості, будучи введеною в оману ОСОБА_1 щодо достовірності і правильності поданих ним документів, при його зверненні з приводу приватизації квартириАДРЕСА_4, не вимагаючи особистої явки наймачів квартири, не з'ясувавши їх волевиявлення -незаконно оформила розпорядження органу приватизації  НОМЕР_1  про приватизацію квартири АДРЕСА 4   та розрахунки площі квартири, що безоплатно приватизується. Вказані документи подала для підписання завідувачу відділу субсидій і підготовила для передачі у виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. Вона підготувала розпорядження міського голови -про приватизацію квартири державного житлового фонду НОМЕР_2   та додаток 1 до нього - перелік приватизованих квартир і внесла в цей перелік квартиру АДРЕСА_4.    29 вересня 2003 року ОСОБА_3. на підставі відписаного міським головою розпорядженням, надрукувала свідоцтво про право власності, яке посвідчувало, що квартира АДРЕСА_4, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6   і  ОСОБА_4  в рівних долях. 20.09.2003р. вона внаслідок службової недбалості, без погашення житлових чеків ОСОБА_4 і  ОСОБА_6, не оформивши для їх погашення платіжні доручення, будучи введеною в оману ОСОБА_1, видала йому свідоцтво про право власності на дану квартиру. 30.10.2003р. вона надрукувала приватизаційні платіжні доручення НОМЕР_1на ім'я ОСОБА_4, куди внесла дані з поданих ОСОБА_1  фотокопій підроблених паспортів громадян України вказаних осіб. Дані платіжні доручення ОСОБА_3. видала ОСОБА_1.   Не погасивши житлові чеки, допустив невстановлену особу до підроблення у платіжних дорученнях підписів від імені ОСОБА_4 дат, підпису від  імені касира та відтиску печатки філії № 045 Івано-Франківського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України"  Після цього, ОСОБА_1, знаючи і усвідомлюючи, що дані платіжні доручення є підробленими, повернув їх  ОСОБА_3, яка внаслідок злочинної недбалості, прийняла їх. Таким чином, внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_3, ОСОБА_1 незаконно приватизував квартиру сім"ї  ОСОБА_4. Службова недбалість ОСОБА_3 спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам і інтересам ОСОБА_4 і  ОСОБА_6, підриву авторитету органів державної влади, неумисному сприянні ОСОБА_1  у вчиненні ними особливо тяжкого злочину.

В жовтні 2003 року ОСОБА_1, не повідомляючи ОСОБА_4  про приватизацію ним квартири, уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_12   і продав йому квартиру АДРЕСА_4  за 55110 грн., гроші привласнив, завдавши ОСОБА_4  і  ОСОБА_6 майнову шкоду в особливо великих розмірах, що в 600 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_1  в період з вересня 2001 року шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошима потерпілих ОСОБА_10,ОСОБА_13, ОСОБА_4 і  ОСОБА_6 на загальну суму 79089,6 грн., завдавши потерпілим шкоди в особливо великих розмірах, що в 600 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Не погоджуючись з вироком, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати і справу відносно нього провадженням закрити на підставі ст. 6п.2 КПК України, мотивуючи тим, що потерпілі добровільно без його участі продавали свої квартири на підставі договорів купівлі-продажу, завірених нотаріусами. Гроші він ніякі не привласнював, і не було з його боку будь-яких протизаконних дій.

Потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_6  просять вирок суду змінити в частині цивільного позову і стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 матеріальні збитки (вартість квартири) - 90000 грн. в термін 6 місяців.

Потерпілий ОСОБА_5   в своїй апеляції просить вирок відносно ОСОБА_1 скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд, оскільки суд безпідставно виключив з обвинувачення епізод заволодіння ОСОБА_1 грошима ОСОБА_14   в сумі 42620 грн. 80 коп., які він привласнив.

В засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_1  апеляцію підтримав та пояснив, що він не вчиняв цих злочинів.     

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, прокурора, засуджену ОСОБА_3, які вважали, що вирок суду є законним і обґрунтованим, потерпілу ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Із показань потерпілої ОСОБА_15   вбачається, що вона раніше проживала в двокімнатній квартирі  АДРЕСА_2. У даній квартирі проживала з неповнолітнім сином ОСОБА_16  та братом ОСОБА_8. У неї з братом постійно виникали непорозуміння через те, що той зловживав алкоголем. Восени 2000р. ОСОБА_8  прийшов додому із ОСОБА_1, який ніби-то мав йому допомогти продати цю квартиру і взамін купити дві окремі квартири. Їхня квартира не була приватизованою. Крім того, була велика заборгованість за квартплату та комунальні послуги. ОСОБА_1 сказав, що приватизує і зробить все, що потрібно. У ОСОБА_8 не було паспорта громадянина України. ОСОБА_1 забрав паспорт брата старого зразка і через деякий час приніс паспорт нового зразка громадянина України з фотографією брата. У березні 2001 року ОСОБА_1 переселивОСОБА_8  у квартиру  АДРЕСА_5   та час від часу возив його по якихось квартирах, які ніби-то пропонував йому купити за гроші, виручені від продажу їхньої квартири. На початку травня 2001 року ОСОБА_1 привів ОСОБА_17, яка погодилась купити їхню квартиру. Після оформлення всіх необхідних документів, вона уклала в нотаріуса договір купівлі-продажу ОСОБА_17  квартири  АДРЕСА_2, за 10873 грн. Через два  тижні ОСОБА_1 дав їй ключі від однокімнатної квартириАДРЕСА_6. ОСОБА_1 сказав, що це буде її квартира. Вона туди переселилась, а в серпні 2001 року прийшов власник квартири Пугачов С. і вигнав її з цієї квартири. З того часу вона і її брат ОСОБА_8 без постійного місця проживання.

Потерпілий ОСОБА_8також давав суду показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_9 Крім того пояснював, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_17 за квартиру АДРЕСА_3 жодних грошей не давали і іншого житла вони не мають.

Про те, що ОСОБА_1 займався оформленням документів на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та переселив їх відповідно в квартиру  АДРЕСА_6  та квартиру АДРЕСА_5, підтверджено показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17, а також іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Із показань потерпілої ОСОБА_10  видно, що вона до 2002 року проживала в квартирі АДРЕСА_3   разом з сином ОСОБА_13   В травні 2002р. через свого знайомого ОСОБА_21 познайомилась з ОСОБА_1, який виявив бажання посприяти у обміні її квартири на півособняк, на що вона погодилась.

ОСОБА_21   показав півособняк по АДРЕСА_7, однак в даному будинку не було ні ванни, ні туалету, а тому вона була згідна на обмін після облаштування будинку. Після цього ОСОБА_1  найняв працівників, які демонтували в її квартирі ванну, газову колонку, газову плитку і встановили в квартирі  АДРЕСА_7.   У травні 2002 року дала ОСОБА_1 свій паспорт, паспорт сина та співжителя ОСОБА_22 ,  ОСОБА_1 пояснював, що паспорти потрібні для оформлення всіх документів по обміну квартир. В травні 2002р. вона переїхала для проживання у квартиру АДРЕСА_7, при цьому не оформляючи жодних документів. ОСОБА_1  дав їй копію договору купівлі-продажу на дану квартиру, відповідно до якого власником квартири була ОСОБА_23 ,  ОСОБА_1 сказав, що ОСОБА_23   є його сестрою і що вона не заперечує проти обміну квартири. ОСОБА_1 запевняв, що обмін оформить пізніше. ОСОБА_1 приватизував її колишню квартиру по вул. Галицькій, для цього вона підписувала всі необхідні документи. Після приватизації квартири, ОСОБА_1 забрав собі свідоцтво про право власності на технічний паспорт на її квартиру по вул. Галицькій. ОСОБА_1   віддав її паспорт в січні 2003 року. Паспорти сина та співжителя ОСОБА_22,  ОСОБА_1 не повернув до цього часу.

В січні 2004р. вона дізналась, що її квартира АДРЕСА_3, продана влітку 2002 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_24 , через якусь невідому довіреність.

Вона, син і співжитель ОСОБА_22  жодних документів по обміну, продажу квартири не підписували, а так само не підписували жодних довіреностей. До нотаріуса вони не ходили. У грудні 2003р. прийшов ОСОБА_1  і сказав, що квартира  АДРЕСА_7 також продана і що він купив півособняк по вул. Декабристів, але там поки проводиться ремонт, тому вони в цей час повинні переселитись у квартиру НОМЕР_5 цього ж будинку, в якій ніхто не проживав. ОСОБА_1 ключів від цієї квартири не мав, а тому вибив скло у вікні і відкрив квартиру. ОСОБА_1 найняв робітників, які їхні речі перенесли в квартиру НОМЕР_5. Проживають вони в цій квартирі без документів.

Потерпілі ОСОБА_13  та ОСОБА_22 дали показання аналогічні показанням ОСОБА_10

Про те, що ОСОБА_1 оформляв всі документи на продаж квартири АДРЕСА_3 без надання йому доручення потерпілих на відчуження квартири, поселив потерпілих в квартируАДРЕСА_7, яка була продана іншим особам, вселив в квартиру НОМЕР_5цього ж будинку, яка не належала ні йому, ні потерпілим, і не виконав умови усної угоди між ним та потерпілими про обмін квартир, шахрайським шляхом привласнив гроші, які отримав від продажу, квартири потерпілих, підтвердили ОСОБА_24 , ОСОБА_25, ОСОБА_26.

Свідок ОСОБА_23 пояснювала, що квартира АДРЕСА_7  належала їй. У травні 2002 року до неї звернувся  ОСОБА_1 з проханням про тимчасове проживання його знайомим, на що вона погодилась. В січні 2004 року вона повідомила ОСОБА_1 про те, що вона продає дану квартиру, а тому він повинен виселити даних людей. 23.01.2004 року вона квартиру продала.

Свідок ОСОБА_27   на досудовому слідстві пояснювала, що квартира  АДРЕСА_7, належить їй, чоловіку та дітям.

В 2002 році до неї звернувся  ОСОБА_1, який запропонував їй продати квартиру, однак вона йому відмовила. На початку 2004 року вона приїхала подивитись свою квартиру і побачила, що там проживають ті люди, які до цього часу проживали в квартирі  №1. Запитала їх, чому вони перебуваючи у її квартирі, на що вони повідомили, що їх туди поселив ОСОБА_1 Дозволу на поселення у свою квартиру нікому не давала, дані люди самовільно зайняли її.

Крім показань потерпілих і свідків, вина по даному епізоду доводиться: протоколами очних ставок між потерпілими та свідками (т.З а.с. 250, 251), які підтвердили свої показання; протоколом виїмки (т.З, а.с. 174, 176), згідно якого вбачається, що в нотаріуса вилучено доручення від імені ОСОБА_25 та ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_25 для відчуження частки квартири та витяг з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій; (т.З а.с. 197) у нотаріуса договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3  та витяг з реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Підписи на дорученнях, договорі купівлі-продажу згідно даних, що містяться у висновках позачергових експертиз, виконані не потерпілими ОСОБА_10  і ОСОБА_13, а іншою особою (т.З а.с. 220-228, 231, 234, 237, т.2 а.с. 128).

Потерпіла ОСОБА_4  в судовому засіданні суду першої інстанції пояснювала, що вона з чоловіком проживали в квартирі  АДРЕСА_4, і оскільки вони є громадянами Росії, вирішили дану квартиру продати, однак не могли, оскільки вона була не приватизована, і громадянства України не мали.

ОСОБА_1  пообіцяв їм, що допоможе приватизувати їм квартиру і продати. За послуги вони йому мали заплатити гроші, але суму не обговорювали. ОСОБА_1 оформляв якісь документи, на яких вони ставили свої підписи.

У вересні 2003 року ОСОБА_1, прийшовши до них, сказав, що знайшов будинок в обмін на їхню квартиру і, що необхідно туди негайно переселитись, оскільки цей будинок хочуть купити. ОСОБА_1 замовив автомобіль, вивіз всі речі з їхньої квартири в будинок по АДРЕСА_8. Через 2 тижні власниця квартири повідомила їм, що будинок не продається, а тому їх син перевіз всі речі назад в їх квартиру. На початку жовтня 2003 року ОСОБА_1 сказав, що для того, щоб приватизувати квартиру, йому потрібна довіреність. В цей же день вона з чоловіком та  ОСОБА_1  в нотаріуса оформили доручення, зі змістом яким не були ознайомлені. Ніяких документів, крім паспортів громадян Росії, вони ОСОБА_1 не давали. В грудні 2003р. ОСОБА_1 запропонував їм звільнити квартиру, оскільки є покупець, а тому вони погодились і переїхали в квартиру АДРЕСА_9, де вони, як запевняв ОСОБА_1, мали пробути до 20 грудня 2003р., поки не оформить всі документи на продажу квартири. Ніяких документів для приватизації квартири вона з чоловіком не підписувала. Через деякий час вони взнали, що їхня квартира продана ОСОБА_26.

Потерпілий ОСОБА_6 суду дав показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_4

Свідок  ОСОБА_26   пояснював, що квартиру АДРЕСА_4 купив за 55110 грн. і гроші передав ОСОБА_1   Всі документи готував ОСОБА_1  Згідно договору купівлі-продажу, власники квартири мали звільнити квартиру протягом 1 місяця, однак вони не звільняли, і в грудні або січні ОСОБА_1 виселив потерпілих і звільнив квартиру.

Свідок ОСОБА_27  пояснювала, що оформленням документів займалась ОСОБА_3., бачила в її кабінету ОСОБА_1

ро    те,    що    саме    ОСОБА_1   незаконн займався      оформленням

документів, підтвердили свідки ОСОБА_28, ОСОБА_29  Свідок ОСОБА_30  пояснювала, що вона проживає по  АДРЕСА_10. В січні 2004 року ОСОБА_1 привів до неї додому  ОСОБА_6 та ОСОБА_4  і сказав, що з дозволу брата, вони будуть жити в неї. З того часу потерпілі проживають у її квартирі.

Наведені показання підтверджуються і іншими доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_31, ОСОБА_32, заявою потерпілих (т.2 а.с. 23); протоколами: очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.2 а.с. 177-179), згідно якого ОСОБА_4 повністю підтвердила свої попередні показання та вказала на ОСОБА_1, як на особу, яка шахрайським способом заволоділа її квартирою; протоколом виїмки (т.2 а.с. 82, 84, 86); огляду речових доказів (т.2 а.с. 263-263).

Із довідки ВГіРФО Івано-Франківського МВ УМВС (т.2 а.с. 98) вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6  паспортів громадян України не отримували, а паспорти серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які внесені у приватизаційні платіжні доручення на їх імя - не видавались.

Із висновку експерта (т.2 а.с. 269-278) вбачається, що підписи в приватизаційних документах виконані не ОСОБА_4 і ОСОБА_6, а іншою особою.

Відповідно до доручення від 18.10.2003  року (т.2 а.с. 47), Коляснікови уповноважили ОСОБА_1 представляти їхні інтереси в державних органах, приватизувати, продавати, обмінювати, купляти їхнє нерухоме майно.

Згідно договору купівлі-продажу (т.2 а.с. 52), квартира АДРЕСА_4, продана ОСОБА_1 на підставі вищевказаного доручення ОСОБА_26.

Відповідно до розписки ОСОБА_1 (т.2 а.с. 240), він отримав від ОСОБА_26  гроші в сумі 55110 грн.

Дослідивши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ст. ст. 190 ч.2, 190 ч.4, 357 ч.1, 357 ч.З, 358 ч.З КК України і правильно його дії кваліфікував за цими статтями.

Також суд правильно кваліфікував неправомірні дії ОСОБА_3  за ст. 367 ч.2 КК України, оскільки вона вчинила службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки потерпілим.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_1 епізод заволодіння грошима шахрайським способом ОСОБА_14  в сумі 8 тис. доларів США, виручених від продажі квартири  АДРЕСА_1.

Суд, дослідивши всі зібрані по справі докази та давши їм оцінку, правильно прийшов до висновку, що доказів, які б підтверджували його винуватість у вчиненні заволодіння коштами померлого  ОСОБА_14  немає.

ОСОБА_1 пояснював, що на прохання ОСОБА_14  він, на підставі доручення, продав його квартиру  АДРЕСА_1   за 8 тис. доларів США і всі гроші, які отримав від ОСОБА_7., повернув ОСОБА_14.

Доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 шахрайським способом заволодів грошима в сумі 8 тис. доларів США від продажі квартири, не здобуто.

Тому, апеляція ОСОБА_5, з наведених підстав, не підлягає задоволенню.

Не підлягає задоволенню апеляція потерпілих ОСОБА_4, іОСОБА_6 в частині стягнення з засуджених ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3  в сумі 90000 грн.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено доказами по справі, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_26     55110грн. за продану квартиру. Інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1  повинен сплатити їм 90 тис. грн. - немає.

Крім того, ОСОБА_3. вчинила службову недбалість, не перевірила достовірність  документів,  які  представив  ОСОБА_1   і  всупереч  своїх  обов'язків,

 

оформила приватизаційні документи. Доказів того, що вона умисно вчинила злочин, передбачений ст. 366 ч.2 КК України - не здобуто.

Тому апеляція потерпілих ОСОБА_4  і   ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.

Також не підлягає задоволенню апеляція засудженого ОСОБА_1  з наведених підстав.

Призначене покарання ОСОБА_1  і  ОСОБА_3, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційних підстав для зміни або скасування вироку - немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 і   ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2005 року відносно засуджених ОСОБА_1 та НОМЕР_4 - без зміни.

Головуючий:                                                                                    В.М. Дячук

Судді:                                                                                                Є.В. Хруняк

                                                                           Р.Й. Флісак