Справа № 2-1835

                                                                                                                                          2010р.                                                                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

     23 квітня 2010 року     Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді                                                                            Мусієвського Є.П.

при секретарі                                                                                     Пелещишин І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

                                                                            в с т а н о в и в:

       Позивачка звернулася в суд позовною заявою, в якій просить  стягнути з відповідачки в її користь 32 000 доларів США заборгованості за договорами позики, 3% річних за користування неповерненими коштами за весь час прострочення в сумі 1247,24 доларів США та судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 39747 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка 25.09.2008р. отримала у неї в борг 27 000 доларів США, який зобов”язалася повернути в строк до 25.10.2008 року, а 13.05.2009 року отримала на основі договору безвідсоткової повторної позики 5 000 доларів США, яку зобов”язалася повернути в строк до 05.06.2009 року, що стверджується власноручними розписками, однак позичальник свого обов”язку не виконала та незважаючи на її вимоги ухиляється під різними причинами від повернення боргу за договором позики, чому змушена звернутись в суд з позовом.

             Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав і дав пояснення, аналогічні вищенаведеним, просить  стягнути з відповідачки суму боргу та судові витрати про надання правової допомоги, так як відповідачка в добровільному порядку свого обов”язку не виконує.

 Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи по оголошенню в засобах масової інформації, в судове засідання не з»явилася, тому суд вважає за можливе розглянути  справу заочно.

  Суд, заслухавши пояснення  представника позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

 Згідно ст.1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж сумі грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей також роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 Ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого  мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.  

 Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк встановлений моментом пред”явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред”явлення позикодавчем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

 Згідно вимог ст.1050 ч.1 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

          З долученої до справи розписок /а.с.23-24/ встановлено, що 25.09.2008 року ОСОБА_2 отримала у позикодавця 27 000 доларів США, які зобов”язалася повернути позикодавцю до 25.02.2009 року, а  13.05.2009 року ОСОБА_2 отримала у позикодавця 5 000 доларів США, які зобов”язалася повернути позикодавцю до 05.06.2009 року, однак позичальник свого обов”язку не виконав.

    Судом не зібрано, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту понесених останнім витрат  на правову допомогу в сумі 39 747 грн., а тому в даній частині позовних вимог слід відмовити, а в частині відшкодування 3% річних задоволити частково.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки  в користь позивачки суму боргу 32 000 доларів США, за договорами позики, 3% річних за користування неповерненими коштами за весь час прострочення в сумі 1062,60 доларів США грн., а також  державного мита – 1700 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн. в користь держави.

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 224 ЦПК України, ст.1046, 1049 ЦК України, суд –

в и р і ш и в :

          Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 – 32 000 доларів США боргу за договором позики та 3% річних за користування неповерненими коштами за весь час прострочення в сумі 1062,60 доларів США грн., а всього 33 247,24 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 1700 грн. державного мита  та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн. в користь держави.

    В решті позовних вимог відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня оримання його копії. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження.

           Суддя