Справа за №2-430/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2010 року

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого: Ганкіної І.А.,

при секретарі: Шуляк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та витребування особистого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у Вінницький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та витребування особистого майна.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 20 січня 2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, який в даний час проживає з нею. За час шлюбу на спільні кошти сторонами придбано майна на загальну суму 10150 грн., а 9 грудня 2009 року вони розлучилися, згоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу не досягли. На підставі ст. 60, 70 СК України та у  зв’язку з недосягненням з відповідачем згоди щодо добровільного поділу спільно нажитого майна, просить поділити майно, набуте за час шлюбу з ОСОБА_2 виділивши їй: мікрохвильову піч «Альпарі» вартістю 600 грн., два килими на підлогу вартістю 1300 грн., тумбу під телевізор вартістю 600 грн., телевізор «Альпарі» вартістю 900 грн. на загальну суму 3400 грн. В свою чергу відповідачеві позивач просить виділити: автомобільний магнітофон вартістю 600 грн., 5 метрів тюлі вартістю 1200 грн., гардини на 2 вікна і двері вартістю 1350 грн., штори вартістю 250 грн., килим на стіну вартістю 700 грн., покривала на диван і крісла вартістю 350 грн., штори-жалюзі вартістю 600 грн., дві свині вартістю 1300 грн., 500 кг зерна (ячменю) вартістю 400 грн., а всього майна на загальну суму 6750 грн.Різницю в частках в сумі 1675 грн. просить стягнути з відповідача на її користь.

В судовому засіданні позивач частково відмовилася від заявлених вимог, а саме, від вимог в частині зобов’язання відповідача повернути їй деякі особисті речі – набір посуду, шкіряний піджак, гладильну дошку, міксер, 6 стаканів.

За клопотанням позивачки ухвалою суду позов щодо вказаної вимоги було залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачка також не наполягає на поверненні дитячих речей, а саме, м»якої іграшки та велосипеду. Наполягає при змінах вимог на компенсації за Ѕ частини спільного майна подружжя та поверненні золотого хрестика. В іншій частині в судовому засіданні позивачка просила позов задовольнити повністю, виділити їй вищевказане майно, стягнувши компенсацію за різницю в частках, а також зобов’язати відповідача повернути їй особисті речі – хрестик з жовтого металу (золота).

Відповідач ОСОБА_2  позов визнав частково, лише в частині вимоги щодо розподілу майна у вигляді 500 кг. зерна ячменю на суму 400 грн. В решті заявлених вимог не визнав та вказав, що всі речі, які  позивач вказала як спільне майно подружжя, придбані його батьками і є їх власністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи і правовідносини, що їм відповідають.

20 січня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1

9 грудня 2009 року сторони розлучилися.

Визначаючи обсяг і конкретний перелік майна, спільно нажитого подружжям за час шлюбу суд виходить з вимог ст. 60, 61 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Входячи з цього, судом достовірно встановлено, що в період шлюбу сторонами придбано кольоровий телевізор «Альпарі» вартістю 900 грн., що підтверджується копією гарантійного талону і товарним чеком, які є в матеріалах справи, а також 500 кг зерна, оскільки відповідач визнав факт його придбання за спільні кошти подружжя і його вартість.

Крім того, у володінні відповідача перебуває підвіска у вигляді хрестика, виготовленого з золота 585 проби, вартістю 160 грн., що підтверджується поясненнями сторін та копією відповідної квитанції і який, як придбаний за особисті кошти позивачки і відповідно до ст. 57 СК України, є її особистою власністю.

Статтями 60, 61, 69 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Водночас неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За ст.61 ЦПК України кожна сторона забов»язана довести ті обставини на які вона посилається.

Позивачка не довела суду документально факт придбання майна під час шлюбу, яке вона просить виділити їй шляхом виплати компенсації, а саме, щодо майна у вигляді мікрохвильової печі «Альпарі»,двох килимів, тумби під телевізор, автомобільного магнітофона, гардин, штор, килима на стіну, штор жалюзі, двох свиней.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову – присудження позивачі Ѕ частки спільно нажитого майна в грошовій формі, а саме, спільно нажитого майна у вигляді телевізора «Альпарі» та 500 кг. ячменю на загальну суму  650 грн. ((900грн. + 400 грн.) / 2 = 650).

Крім того, позивачці відповідачем має бути повернена річ, яка є її особистою приватною власністю – хрестик з жовтого металу (золота), вартістю 160 грн.

В задоволенні решти позовних слід відмовити за недоведеністю.

Судові витрати по справі в сумі 441, які становлять судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення та документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 250 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 15, 30, 60, 61, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Поділити майно набуте під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді телевізора «Альпарі» вартістю 900 грн. та 500 кг зерна вартістю 400 грн. шляхом виплати ОСОБА_2 компенсації ОСОБА_1 за Ѕ частку даного майна на суму 650 грн.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 особисті речі у вигляді хрестика з жовтого металу (золото) вартістю 160 грн.

В решті заявленої вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 441 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: