УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Беха М.О.
суддів: Шилової Т.С., Таран Т.С.
за участю прокурора: Хомич С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2006
року засуджено: ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1року
народження, уродженця АДРЕСА_1 Вінницької області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, до засудження проживав за адресою: Вінницька область, АДРЕСА_2, раніше судимого,
- за ч. 1 ст. 390 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 13.05.2005 року Солом'янського райсуда м. Києва за яким його було засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року обмеження волі, остаточно призначене покарання у вигляді 1 року 2 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_1., відбуваючи покарання з 26.10.2005 року в Ірпінському виправному центрі № АДРЕСА_3 Київської області, будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 13.05.2005 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року обмеження воді, на шлях виправлення не встав і знов вчинив умисний злочин.
17.11.2005 року ОСОБА_1 був госпіталізований для проходження курсу лікування в противотуберкульозний диспансер, який знаходиться в АДРЕСА_4 Київської області де призначено курс лікування. Будучи ознайомлений з розпорядком дня та попереджений про кримінальну відповідальність за залишення меж лікувального закладу, ОСОБА_1. умисно, з метою самовільного залишення меж закладу, 22.11.2005 року в обідній час, порушив порядок і без отримання у встановленому порядку дозволу, залишив територію лікувального закладу і проїхав до місця проживання своєї знайомої ОСОБА_2. в АДРЕСА_5 де і залишився.
23.11.2005 року біля 9 години працівниками Ірпінського виправного центру в АДРЕСА_6 за місцем проживання ОСОБА_2. було затримано засудженого ОСОБА_1 та повернуто до виправного центру для подальшого відбування покарання.
Справа № 11-674/2006 р. Головуючий в 1-й інстанції: Кафтанов В.В.
Категорія спи 390 ч.1 Доповідач Шипова Т.С.
На вирок надійшла апеляція засудженого, який просить вирок суду скасувати як незаконній. Засуджений вважає, що він скоїв адміністративний проступок, а не злочин. Він був направлений на лікування в противотуберкульозний диспансер, але його не лікували, так як не було грошів на придбання ліків. Лікарі йому сказали, що він їхав за грошима і він разом зі своєю співмешканкою поїхав за грошима до місця її проживання. Наступного дня його вранці затримали працівники міліції, доставили у виправний центр де 10 діб утримували в ізоляторі. Засуджений посилається на те, що його не попереджали про відповідальність за залишення меж лікувального закладу, а тому його незаконно притягнули до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить відмовити у задоволення апеляції засудженого, обговоривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно зі ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Як убачається з протоколу судового засідання (а.с. 81-88), у своїх показах в судовому засіданні, підсудний, хоча і визнавав себе винним, між тим указував на те, що він покидав межі лікувального закладу, а не залишав без належного дозволу місця обмеження волі, де він відбував покарання. При цьому, судом не з'ясовано, чи попереджався засуджений під розписку про межі виправного центру та про відповідальність за їх порушення, не перевірені покази ОСОБА_1. про те, що за самовільне залишення лікувального закладу, його було притягнуто до відповідальності у вигляді тримання у ДІЗО.
При таких обставинах, рішення суду про розгляд справи у відповідності зі ст. 299 КПК України є незаконним, порушує право засудженого на захист , тягне за собою прийняття рішення без врахування всіх наявних доказів по справі.
Виходячи з наведеного, та не вирішуючи наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок, що, за змістом ст. 370 КПК України тягне обов'язкове скасування вироку.
Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені недоліки, ретельно дослідити всі обставини вчинення злочину, в тому числі й ті, на які посилається апелянт, встановити мотиви злочину, кваліфікувати дії ОСОБА_1. згідно з вимог кримінального кодексу.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 370 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області;-
УХВАЛИЛА :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1- задовольнити. Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2005 року щодо нього - скасувати.
Справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1. залишити без змін.