Справа № 2-а-160/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 року                                                                              смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гапончука В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Літвинчук І.М.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3  до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержанта міліції Крата Олександра Віталійовича  та управління ДАІ УМВС України у Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержанта міліції Крата Олександра Віталійовича  та управління ДАІ УМВС України у Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій вказує, що відповідно до  постанови  від 30.03.2010 року  по справі про адміністративне  правопорушення, винесеної інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержантом міліції Кратом О.В., на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 260 гривень за вчинення адміністративного правопорушення  передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, а саме:  30.03.2010 року о 04 год. 27 хв. на автодорозі Київ-Ковель ( 253 км)  позивач керував автомобілем Део, д.н.з.НОМЕР_1 та перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год. На автодорозі, яка відноситься до категорії інших доріг рухався із швидкістю 132 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Сокіл № 0510056.

З даною постановою позивач не згідний, оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв, просить її скасувати.

    Позивач в судовому засіданні пояснив, що перед зупинкою працівниками ДАІ Пукало І.М. рухався автодорогою Ковель – Київ із швидкістю не більше 90 км/год. Позивач пояснював інспектору ДАІ, що не перевищував швидкість, встановлену для даної ділянки дороги, але інспектор його пояснень до уваги не прийняв і почав складати протокол про адміністративне правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення і постанові ОСОБА_3 розписався, але вказав, що не згідний з даним правопорушенням. Працівником ДАІ копії примірників протоколу та постанови позивачу вручено не було. Про накладене адміністративне стягнення позивач дізнався від працівників відділу ДВС Любешівського РУЮ, коли отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

 Просив поновити пропущений, встановлений чинним законодавством, строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову від 30.03.2010 року  по справі про адміністративне  правопорушення, винесену інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержантом міліції Кратом О.В.

Відповідач Крат О.В.та представник управління УМВС України у Рівненській області не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового розгляду.

Від відповідача - Управління ДАІ УМВС України у Рівненській області в Любешівський районний суд надійшло заперечення проти адміністративного позову, в якому відповідач позов не визнає і просить відмовити за безпідставністю позивачу в адміністративному позові. Також просить проводити розгляд справи без участі належного відповідача від УДАІ УМВС у Рівненській області.

Крім того, не дивлячись на запит суду щодо витребування матеріалів адміністративної справи та інших доказів, дана вимога суду відповідачами виконана не була.

    Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

    Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.   

          Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину.

Судом встановлено, що 30.03.2010 року  інспектором Рівненської роти  ДПС для ОДДЗ старшим сержантом міліції Кратом О.В. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до нього винесено постанову по справі про адміністративне  правопорушення, відповідно до якої, ОСОБА_3 30.03.2010 року о 04 год. 27 хв. на автодорозі Київ-Ковель ( 253 км)  керував автомобілем Део, д.н.з. НОМЕР_1 та перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год. На автодорозі, яка відноситься до категорії інших доріг рухався із швидкістю 132 км/год., чим  вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.  Згідно вказаної постанови на ОСОБА_3  було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 30.03.2010 року їхав разом з позивачем в автомобілі, коли він був зупинений інспектором ДАІ. ОСОБА_3 рухався автодорогою Ковель – Київ із швидкістю не більше 90 км/год. Позивач пояснював інспектору ДАІ, що не перевищував швидкість, встановлену для даної ділянки дороги, але інспектор його пояснень до уваги не прийняв і почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Працівником ДАІ копії примірників протоколу та постанови позивачу вручено не було..

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі  про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється  наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні  та інші обставини, що мають значення  для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Дослідивши матеріали  справи , суд приходить до висновку, що вимірювач швидкості „Сокіл” № 0510056 не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому,  з огляду на положення ст.251 КпАП України, ця норма носить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису  і можуть бути використані як доказ по справі.

Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення  відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП. Так, відповідачем достеменно не встановлено  чи був винен саме позивач  у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що окрім показань вимірювача швидкості „Сокіл”№0510056 будь-яких інших доказів не наведено.

Відповідно до п.2.13 Інструкції „З організації провадження та діловодства у справах  про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керувати цим транспортним засобом. В порушення цього положення  до протоколу не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху.

Також згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки.

Крім того, в постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено яким саме приладом вимірювалась швидкість та  не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України  «Про метрологію й метрологічну діяльність».

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення  особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення  інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Управління ДАІ УМВС України в Рівненській області належних доказів щодо законності своїх дій в суд не надало, а також не були надані  матеріали справи та всі документи і докази, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ВК № 087193 від 30.03.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ч.4 даної статті суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі. В ч.6 ст.71 КАС України зазначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ст.289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

На підставі ст.289 КпАП України, ст.102 КАС України, а також взявши до уваги пояснення Позивача та свідка суд приходить до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду та вважає за можливе поновити процесуальний строк в даному випадку.

 Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3  підлягає скасуванню, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.2ч.1ст.18, ст.ст. 71, 122, 159-163, 167 КАС України, ст.ст.251,283,284,288 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_3  до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержанта міліції Крата Олександра Віталійовича  та управління ДАІ УМВС України у Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ сержанта міліції Крата Олександра Віталійовича  серії ВК № 087193 від 30.03.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:  /підпис/ В.В.Гапончук

З оригіналом згідно.

Суддя

Любешівського районного суду                                              В.В.Гапончук