Справа № 11-708 - 2006 Головуюча в суді І інстанції- О.Л. Литвиненко
Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач - В.Р. Шроль
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Беха М.О.,
суддів - Шроль В.Р., Романець Л.А.,
з участю прокурора Чупринської Є.М.,
цивільного позивача ОСОБА_1.,
представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого, прокурора на вирок Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2006 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, допризивник, не одружений, учень Київського вищого професійного училища залізничного транспорту, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст.75,76 КК України засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки та зобов»язаний періодично з»являтися на реєстрацію до органу кримінально-виконавчої системи.Стягнуто із ОСОБА_3. на користь потерпілоїОСОБА_4. 12 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, із ОСОБА_3. та ОСОБА_5на користь потерпілої ОСОБА_1. - 3578 гривень 92 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди солідарно,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_3. визнаний винним та засуджений за те, що 03.12.2005 року близько 2-ї години він, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, керуючи автомобілем Москвич -2140 державний номерний знак НОМЕР_1та рухаючись по автодорозі Веселинівка-Поділля Баришівського району Київської області в напрямку С.Поділля в порушення вимог п.п. 2.1,2.8-а,12.1,12.2 Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення водія, не обрав безпечну швидкість руху , не впорався з керуванням транспортним засобом, з»їхав у кювет, де зіткнувся з деревом, внаслідок чого пасажирка автомобіля неповнолітняОСОБА_4. отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажирка неповнолітня ОСОБА_6.- тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції захисник засудженого просить вирок суду змінити, зменшивши розмір стягнутих із засудженого сум в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілійОСОБА_4. та зменшивши розмір стягнутих із засудженого та ОСОБА_5. сум в рахунок
відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_1. з 3578,92 грн до 1798,42 грн, посилаючись на те, що розмір заподіяної моральної шкоди в 12000 гривень судом не обгрунтований, при цому не врахований майновий стан засудженого, який навчається і не має самостійного заробітку.Крім того, вказує на те, що судом безпідставно стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1. 625 гривень, зазначених у замовленні на надання медичних послуг, які не підтверджені фінансовими документами; 804 гривни, перераховані потерпілою за навчання доньки у Київському медичному коледжі за перший семестр 2005 року, так як постраждала фактично закінчила навчання у зазначений учбовий період, не склавши лише заліки; 301 гривну 50 копійок, які сплачені 25.10.2005 року за проходження навчання на курсах масажу при Київському медичному коледжі, оскільки вона в зв»язку з ДТП курси не відвідувала , має можливість їх пройти в майбутньому. Зазначає також, що матеріали справи не містять доказів про неможливість повернення коштів, сплачених за навчання у медичному учбовому закладі та на курсах масажу.
В апеляції прокурор просить вирок суду змінити, звільнивши засудженого від відбуття покарання з випробуванням на 2 роки на підставі не ст.75, а ст. 104 КК України, оскільки ним вчинений злочин у неповнолітньому віці, а також зменшити розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди до 9000 гривень. Просить також стягнути лише із засудженого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3249 гривень 42 копійки, посилаючись на порушення судом вимог ст. 1187 ЦК України. Просить також позов до відповідачів ОСОБА_3. та ОСОБА_5, залишити без розгляду, оскільки він поданий в порушення вимог ст.28 КПК України під час судового слідства.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляції, цивільного позивача та представника цивільного позивача і потерпілої, що підтримали апеляції,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_3. у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6, тілесні ушкодження середньої тяжкості та потерпілійОСОБА_4.- тяжкі тілесні ушкодження за обставин, викладених у вироці, доведена матеріалами справи, а саме показаннями підсудного, показаннями законного представника потерпілоїОСОБА_4., показами свідків батька та сина ОСОБА_5., протоколом огляду місця події та схемою ДТП, висновками судуво-медичних експертиз про ступінь тяжкості отриманих потерпілими тілесних ушкоджень.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, наведеним у вироці доказам дана належна оцінка і дії ОСОБА_3. вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.
Покарання засудженому визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65,102 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.
Твердження апеляції прокурора про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України, а не ст.75 КК України , оскільки ОСОБА_3. вчинив злочин у неповнолітньому віці,не грунтується на законі, оскільки зазначена прокурором норма закону застосовується лише де осіб, які на час постановлення вироку не досягли вісімнадцятирічного віку, а ОСОБА_3. з 02.02.2006 року є повнолітнім.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про заподіяння злочинними діями ОСОБА_3. потерпілійОСОБА_4. моральної шкоди , оскільки їй спричинені моральні та фізичні страждання внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень у неповнолітньому віці, в результаті яких настали значні зміни в організації її життя. Розмір відшкодування, визначений судом в 12 000 гривень, є розумним, виваженим , справедливим і достатнім еквівалентом заподіяної потерпілій моральної шкоди.
Проте , вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.334 КПК України та відповідних роз»яснень Пленуму Верховного Суду України.
У відповідності до вимог ч.5 ст.334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення чи відхилення цивільного позову.
На необхідність мотивування у вироку вирішення цивільного позову у кримінальній справі зазначено і в постановах Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року з наступними змінами (п.14) та «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року з наступними змінами (п.20).
Стягуючи вироком із засудженого ОСОБА_3. та цивільного відповідача ОСОБА_5.- власника транспортного засобу на користь цивільного позивача ОСОБА_1. - матері потерпілої 3578 гривень 92 копійки солідарно, суд не мотивував свого рішення належним чином , не застосував належні норми цивільного законодавства, що регулюють правовідносини відшкодування шкоди, не зазначив у вироці якими діями цивільних відповідачів заподіяна шкода цивільному позивачу, якими доказами вона підтверджується, не навів відповідних розрахунків сум, що були, стягнуті.
За таких обставин вирок суду в частині розв»язання цивільних вимог про відшкодування матеріальної шкоди не може бути визнаний законним і підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника засудженого та прокурора задовільнити частково.
Вирок Баришівського районного" суду Київської області від 12.05.2006 року щодо ОСОБА_3в частині цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.
В решті вирок залишити без зміни.